11267143_1585159098410240_1793096375_nТекст: Оля Дуб, фото з соцмереж

Майже рік я живу і навчаюся в Києві. І часом хочеться розчинитися в повітрі великого міста, стати ще більш чужим серед незнайомців. Давно звикла до байдужих облич на вулицях – отже, адаптувалася? Звикла й до щоденного бігу навипередки з самим Життям, людей зі збентеженими очима, в яких не здоровий блиск та чуйність, а радше звичний список нагальних справ на день. Знайомо? Нещодавно незнайомий чоловік на вулиці приязно й тепло мені усміхнувся. Та усмішка досі мене гріє і нагадує: Київ насправді не холодний. «Він буває колючим, але частіше все одно приязний», – підтверджують і ті, хто тут народився, і хто тільки нещодавно переїхав. Тож мені раптом стало цікаво, чи «порозумілися» зі столицею мої нові друзі з Києво-Могилянської академії та якого кольору скельця їхніх окулярів, які вони одягають, коли дивляться на приязний та далекий Київ 🙂  Поїхали.

Continue reading