Історія сумної старості жінки, яка все життя любила людей

Continue reading

Advertisements

Чого можна навчитися у літніх людей і чому вони роблять всіх нас адекватними

Continue reading

Почему все уважают волю усопшего, но никто не хочет прислушаться к живому человеку, который не желает ехать в дом престарелых?


Continue reading

Автор: Петро Ткачишин, Львів Любов – це коли ти вчиш ходити паралізованого чоловіка. Любов – це коли тобі за 70, а ти лагідна з ним і ніжна. Тільки любов здатна подолати немічність старості.

машаТекст: Маша Бухановская, Киев

Кто из нас не любит получать подарки? Вряд ли такие есть. А кто-то даже больше предпочитает их дарить. Мы все очень трогательно относимся их выбору. А если нам сделали подарок, что называется “с душой”, запоминаем это мгновение очень на долго.
Мы предлагаем вам не только продолжить дарить подарки своим друзьям и близким, но и включить в этот круг тех, кто сейчас одинок и слаб – бабушек и дедушек из дома престарелых на окраине Киева.
f782353d9f37087d8dd43465a09d80cb
Многих из них мы хорошо знаем – приходим навестить 1-2 раза в неделю. Приносим с собой что-то вкусное к чаю, какие-то лекарства, стараемся их выслушать и рассказать о себе – как прошла неделя, какие новости.
Часто эти старички не имеют родственников или не общаются с ними. Но ведь праздники и подарки любят все! Даже если их некому подарить и не от кого получить.
На этот случай у нас есть идея – станьте Секретным Сантой, то есть таким человеком, который любит дарить подарки и любит их получать.

Continue reading

Лист Анни, літньої жінки з будинку престарілих у Італії

Фото з будинку престарілих у Львові, авторка – Олександра Чернова  

12075102_491104801049042_8946174970010967708_n

Я ніколи не хотіла бути комусь тягарем. Не буду згадувати про своїх племінників, в яких вже є свої діти і яким я віддала свою квартиру, в якій мешкала перед тим, як оселитися тут. Я сама захотіла її залишити. А що б ви зробили моєму місці?

Мені 82 роки. Я не надто стара, але залишатися одною вдома вже не могла. Іноді я забувала прийняти ліки, а іноді не могла зранку вийти з дому, аби сходити в магазин. І тоді я вирішила: будинок для престарілих, де я змогла б жити з приємними людьми мого віку. Все казенне, все гарантоване, не треба застеляти ліжко, готувати їжу й комусь заважати.

Continue reading

10603301_850595348333880_5534586770877669727_nТекст: Ярослава Григорчук, Львів

Одного разу разом з друзями з МЗМ я побувала у дуже специфічному місці. Радянська п’ятиповерхова будівля розкинулась на околицях вулиці Медової Печери, неподалік гуртожитків Львівського університету ім. Франка. Її мешканці – люди похилого віку, не тільки з України, але й інших куточків світу, яких доля свого часу закинула на Захід, а згодом – і сюди. Це Львівський геріатричний пансіонат, простіше – будинок престарілих.  Continue reading