Если бы я думал, какой я несчастный, то плакал бы и слезы вытирал платочком. У меня есть платочек, но не для этого
Continue reading
Можливість пережити справжнє Різдво
Continue reading
Час ділитися теплом Continue reading
І як ми можемо і їх зробити трішки щасливішими
Continue reading
Як знати, чи людина дійсно потребує? Та інші важливі питання Continue reading
Давати гроші всім, хто просить: перші результати
Continue reading
У Києві чоловік дві доби помирав під стінами лікарні
Continue reading
Львів зібрав тих, хто хоче змінити(ся)
Текст: О. М.
Коли ми лише познайомилися, я вже була впевнена, що вона – особлива. Ще поки я йшла коридором до її кімнати, вже знала, що у неї будуть особливі думки, я очікувала, що вона говоритиме щось незвичайне – хоч відразу розгрібай на цитати. Так, вона молода, але вона – я точно знала! – вмістилище світової мудрості. Чому? Бо вона – інвалід. А інваліди – люди особливі.
– Яка у тебе мрія, Таня? – питаю, сподіваючись почути щось грандіозне. Вона мріє ходити? З’їхати з цього проклятущого інтернату? Може, вона мріє про справжню сім’ю? Хоче справедливості у світі і доброго ставлення до людей з інвалідністю? Continue reading
Текст: Алёна Целуйко, Киев
Двое мужчин без определенного места жительства, закончив поиски съедобного и несъедобного в мусорном баке, шли передо мной со своим скромным уловом. Вдруг тот, что был помоложе, говорит:
– Слушай, завтра же День святого Валентина. Ты приготовил что-то для своей?
– Не-а. Если честно, я вообще потерялся в календаре, – признался второй.
– А я своей Валентине… – мечтательно продолжил молодой человек, – я для неё трусики украл. Красивые! И нашел, где помыться можно. Continue reading
