Троє різних людей розповідають, що для них щастя


таня чернухоЗаписала Таня Чернухо

Що таке щастя? Частина перша.

 

Катя Осипчук

14462780_114743562321019_2105976093494868347_n

Катя Осипчук, 16 р., навчається в ліцеї, координаторка «Поет-паштету»

Щастя – це гармонія між моїм станом і тим, що навколо.

Щастя прив’язане до людей: коли з’являється якась спільна для вас обох  штуковина і ви можете розділити атмосферу єдності.

Якось, роздаючи бутерброди бездомним, я випадково сказала, що фотографую на плівку. Наступного разу уже всі бездомні про це знали і радили мені, де можна проявити фотки, де найкрутіші плівки, де суперові камери. Вони розповідали, малювали маршрути на папірцях – і це було так приємно, відчувати, що твої захоплення цікаві і значимі. Один бездомний  розповів, що він колись сам фотографував – як ходив у ці магазини, проявляв свої особисті історії. Це було щось глибинне, не поверхневе, випадкові моменти з минулого – ми знайшли щось спільне один з одним, зв’язок. Щастя – це взагалі про зв’язок.

У нас є поетичний вечір – «Поет-паштет». Якось ми проводили його на вулиці з бездомними. Це було прекрасно! Бабусі згадували поезію, яку їм присвячували кохані в юності, читали вірші французькою, співали. У всієї Контрактової, у всіх тоді були мурашки. Перехожі питали, що відбувається. А бідні були щасливі, бо могли поділитись тим, що важливе для них.

Не думаю, що наполегливо шукаючи повсюди щастя, можна його знайти. Адже, виходить, ти закритий до того, що відбувається зараз. Треба просто бути  готовим, щоб щось несподіване тебе вразило, жити з відкритим серцем.

Неможливо бути щасливим на самоті, щастя тільки спільне.

Мій рецепт щастя: не боятися бути відкритим!


Женя Савватєєв

12366019_1210661322282904_2623118820839535080_o

Женя Савватєєв, 29 років, журналіст

Для мене щастя – це момент, стан особливої радості.

Я відчував щастя посеред різдвяного обіду з бездомними, коли зупинився, подивився на все – і стало радісно, що все так, як і було задумано. На цій події я багато чув про щастя від бездомних: вони говорять про нього до, під час, після обіду. Видно, що вони щасливі: потрапляють туди, де вже давно не були, отримують те, чого давно не мали – сімейний стіл. Все це повертає їм гідність – ту, яку у них щодня забирають обставини і люди, які їх зневажають. Вони ніби отримують компенсацію за увесь рік.

Коли я одружувався, то відчував щастя.

Коли в Ужгороді ми показували ромським дітям фільм про п’ять років нашої дружби і вони раділи: я бачив їхні очі, очі їхніх батьків. Це і є щастям – робити щось цінне для життя людини.

48422505_2166096550113901_1999913227453988864_o

Коли я вперше потрапив у ромський табір, то пережив шок.  Я не знав, що таке місце існує в Києві, не думав, що люди можуть жити у такій бідності. Це було велике сміттєзвалище – і все в ямах. Люди прямо на сміттєзвалищі копали метал і жили тут же, серед цих лунок. І от ти приходиш на гігантський смітник – і бачиш дитину, яка радіє, усміхається. І що з цим робити? Діти якось більше відчувають радість, у дорослих з цим складніше. Не випадково в Євангелії написано: «Будьте як діти».

Ідеальна людина – це, мабуть, дитина. Дитина – це стан.

Вона відкрита до всього.

Я відчуваю себе щасливим, коли щасливим є не тільки я.

Мені хотілося б щодня робити якусь, хай непомітну, справу, щось на користь бідних, “Молоді за мир”.

Одна людина на моє питання, як вона потрапила у МЗМ, відповіла, що просто побачила якийсь пост на фейсбуці. Але хтось же написав цей пост! Може видаватись, що пост – це маленька справа, але завдяки ньому людина прийшла і познайомилась з бідними, старенькими, ромами, почала допомагати.

Звичайно, бідні люди змінюють тебе – «розширюють». Я взагалі ніхто, і бідні люди – це чи не єдине, що у мене є: один із сенсів життя, тема для роздумів. Ми «хтось» завдяки бідним.

Щастя – це скоріше інструмент. Коли людина щаслива, вона натхненна, у неї більше сил робити щось хороше, хочеться ділитись цим.

Мій рецепт щастя: консервовані ананаси і коли пожартуєш так, що людям «зайшла» шутка 🙂


Настя Гриненко

53070171_2564192283596461_3919937546351542272_n

Настя Гриненко, 26 років, графічна дизайнерка

Щастя – це коли я відчуваю любов до інших , і коли люблять мене. 

Це, в першу чергу, любити, не кохати. Не бути самотньою, мати друзів. Кохати – це щось про романтичні стосунки.

Для мене джерело щастя – це також віра, бо вона підтримує мене тоді, коли я слабка, хвора… коли буду старенька.

Щастя не є емоцією, тому я не можу сказати: «Ось у цю секунду я була щаслива», –бо значить, що в інший час я нещасна. Щастя – це стан.

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized