Чому всі поважають волю покійного, але ніхто не хоче прислухатися до живої людини, яка не бажає їхати в будинок престарілих?


сила возрастаЛист Марії — це фрагмент з книги “Сила возраста. Уроки старости для семей и молодежи

Фото з будинку престарілих в Києві. Автор — Таня Довгань

Марія, жінка похилого віку з Риму, кілька років тому написала лист — міркування про старість і можливості жити вдома, а не в будинку для літніх людей.


Мені майже сімдесят п’ять років, я живу одна в своєму будинку, тому самому будинку, в якому я жила з чоловіком і який, одружившись, покинуло двоє моїх дітей.

Я завжди пишалася своєю самостійністю, але з деяких пір зберігати її не так легко, особливо коли я думаю про майбутнє. Поки що я в змозі себе обслуговувати, але як довго це триватиме? Дивлячись на себе збоку, я помічаю, що день за днем ​​мої рухи стають все менш вільними, хоч мені і кажуть: «От би і мені так в вашому віці…» Ходити за покупками, стежити за будинком мені стає все важче.

І тоді я думаю: яким буде моє майбутнє? Коли я була молодою, відповідь була простою: з дочкою, зятем, онуками. Але як бути тепер, коли квартири такі маленькі, а в сім’ях всі працюють? Ось і зараз відповідь здається простою: будинок престарілих.

IMG_7610

Знову і знову всі навколо твердять про це, але ж всі знають, хоч і не говорять, що нікому не хочеться кидати свій дім і переїжджати в будинок для людей похилого віку.

Не можу повірити, що тумбочка, тісна палата, безлике життя можуть бути кращими за свій будинок, де кожна річ, картина, фотографія дарують спогади і наповнюють цілі дні, навіть якщо не відбувається нічого нового.

Часто я чую, як хтось говорить: «Ми здали його в хороший пансіон, для його ж блага». Можливо, вони говорять це щиро, але ж не їм там жити. І це не вважається навіть «меншим злом», адже це необхідність.

Припустимо, ти не потрапиш в місце, подібне тим, про які говорять в новинах по телевізору, де тобі навіть не подадуть склянку води, коли ти будеш просити пити, або будуть погано поводитися з тобою, тільки тому що робота їх пригнічує. Але я все одно вважаю, що будинок престарілих — це не вирішення для того, хто нездужає і особливо для того, хто самотній.

IMG_7680

Хіба раптово опинитися серед незнайомих людей, яких ти не хотів і не вибирав собі в компанію, — це вдалий спосіб скрасити свою самотність? Я добре знаю, як живуть у будинках престарілих. Тобі хочеться відпочити, але не виходить, тому що тебе дратує шум, кашель, дії інших людей, їхні звички, відмінні від твоїх. Кажуть, що в старості вимоги стають непомірними.

Але хіба це перебір — уявити, що ти хочеш читати, а комусь заважає світло, або хочеш подивитися одну програму, а всі дивляться іншу, або твоя програма не збігається з режимом дня?

В інтернаті навіть найбільш банальні проблеми стають великими і складними: кожен день отримувати свіжу газету, полагодити окуляри, як тільки вони зламаються, купити потрібну річ, якщо не можеш вийти на вулицю. Часто після пральні плутають білизну, в результаті у тебе не залишається особистих речей.

І найгірше — це за умови хорошого харчування — що ти майже нічого не вирішуєш: коли вставати, а коли залишатися в ліжку, коли вмикати і коли гасити світло, коли і що їсти. І потім, літню людину, яка соромиться і вже не відчуває себе такою красивою, як свого часу, змушують все виставляти напоказ: хвороби, фізичні слабкості, біль — ніякої приватності, ніякого сорому.

IMG_7627

Кажуть, що в будинку для літніх людей «у тебе є все, і ти ні для кого не тягар». Це не так. Крім того, це не єдиний спосіб жити, не будучи тягарем для своїх рідних.

Альтернатива існує: залишатися вдома, отримуючи необхідну допомогу. Навіть якщо стан людини погіршиться чи вона захворіє, вдома можна отримувати догляд увесь той час, який буде потрібно.

Така служба вже існує, але більше на папері, ніж в реальності. Влада повинна забезпечити допомогу. Нас багато, тих, хто міг би залишитися вдома навіть при невеликій допомозі (в покупках, оплаті рахунків, прибиранні і т.п.), або при медичному обслуговуванні на дому (фізіотерапевт, лікар, медсестра), як це і передбачено італійськими законами.

Неправда, що все це дорого коштує. Ці послуги коштують в три-чотири рази менше, ніж моє ймовірне перебування в клініці або в будинку для людей похилого віку. Мені кажуть, що за кордоном все інакше. У нас же виходить, що ти опиняєшся в будинку для літніх людей, сам того не бажаючи. Я не розумію, чому всі поважають волю покійного, виражену в заповіті, але ніхто не хоче прислухатися до живої людини, яка не бажає їхати в будинок для людей похилого віку.

IMG_7588

Я чула по телевізору, що в Італії виділяють тисячі і тисячі мільярдів для будівництва нових будинків для людей похилого віку на 140 тисяч ліжкомісць. Якби я жила в халупі, можливо, мене б це навіть порадувало. Але у мене є дім і ліжко, моє «ліжкомісце», і не потрібно будувати нову кухню, щоб приготувати мені обід, можете використовувати мою. Не потрібно будувати мені новий зал, щоб дивитися телевізор — він стоїть у мене в спальні. Ванна теж поки справно працює.

У моєму будинку не вистачає хіба що кількох поручнів: це обійшлося б вам набагато дешевше.

Для свого майбутнього я хочу свободу вибирати, чи жити останні роки свого життя у себе вдома, чи в будинку для літніх.

Сьогодні цієї свободи у мене немає. Користуватися службою допомоги на дому дуже важко, майже неможливо: запитів багато, а послуг надають ще надто мало. Але якби ця служба допомоги розвинулася і стала доступною для всіх, хто її потребує, вам би не довелося будувати стільки нових дорогих будинків для людей похилого віку. І навіть лікарні не були б так забиті.

Тому, нехай я і не молода, але я хочу донести свій голос і сказати, що в будинок для людей похилого віку я їхати не хочу і нікому цього не бажаю.

Допоможіть мені і всім літнім людям залишитися у себе вдома і померти серед знайомих речей. Можливо, тут я проживу довше, і точно — краще.

Марія


Спільнота святого Егідія і Молодь за мир щотижня відвідують будинки для людей похилого віку в Києві, Івано-Франківську та Львові. Щоб приєднатися, заповніть форму:

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized