“Моя улюблена забавка тепер: коли питають, чим я займаюся, кажу, що дружу з бездомними, — і дивлюся на реакцію людей”

#люди_мзм — це серія публікацій про людей з “Молоді за мир”, про їхні мрії, досвід і мотивацію. Сподіваємось, вони надихнуть вас! 

Аня Борисовська працює вчителькою молодших класів. Ані 22,  разом з МЗМ вона допомагає бездомним і відвідує літніх у будинку престарілих.

IMG_3898

ПРО ЗНАЙОМСТВО З МЗМ

Я кілька років спостерігала за Молоддю за мир в соцмережах, і про багато акцій, які публікувалися, думала: «От зараз я маю прийти!» — але щось не складалося. А потім МЗМ організувала акцію Secret Santa, і я подумала: це саме те, що треба. Зібрала подарунок для ромського хлопчика, прийшла, познайомилась і залишилась.

Про той перший вечір я пам’ятаю все: хто був, хто де сидів. Була купа подарунків. Чомусь мені сказали: «Хочеш посидіти?» — і я погодилась. Мене запитали, хто я і чим займаюсь, і коли я сказала, що вчуся на вчителя молодших класів, Діана вирішила, що це її шанс заграбастати вчителя на Школу Миру 🙂

Я займалася дітьми, далі був форум солідарності у Львові, де я ближче познайомилася зі спільнотою, дізналася про інші активності  — і почала ходити на роздачі бутербродів бездомним і в будинок пристарілих.

23

ПРО БЕЗДОМНИХ

Мене дуже вразив бездомний Володя. Ми з ним розговорилися на пікніку приблизно через півтора роки після першого знайомства. Тоді він розказав свою історію: він з дитячого будинку, коли вийшовши звідти, не мав чим займатися, обікрав квартиру і відразу  добровільно пішов в армію. Його відправили служити в Грузію, звідки забрали вже літаком — і це був його єдиний політ за все життя — його привезли одразу у в’язницю. Коли він вийшов, то так і залишився на вулиці.

Мене вразила і його поведінка, і те, що незважаючи на таку складну долю, він при зустрічі цілує мені руку, каже: «Ти така хороша» — в ньому прокидається оцей чоловік, мужній, сильний, який може зробити комплімент дівчині. І це приємно, ти не сприймаєш це як комплімент від бездомного, а сприймаєш як комплімент від людини, чоловіка. Ти змінюєш його самого, при тобі він намагається бути кращим, вже не говорити матюками, а бути галантним. Одна лише наша присутність багато змінює у житті цих людей.

DSC_5892

Одна з моїх улюблених забавок тепер: коли мене питають, чим я займаюся, я відповідаю, що дружу з бездомними, — а потім дивлюся на реакцію людей 🙂 У мене з’явилося багато друзів з МЗМ. Я стала більше цінувати те, що маю. Мої пріоритети, цілі в житті змінюються: я вже не думаю, як би швидше вийти заміж, купити квартиру і зробити манікюр, а думаю, як би так встигнути на зустріч, прийти на роздачі  і де шостого січня ввечері купити червоні свічки для різдвяного обіду. Життя стає нетиповим.

Хочу висвітлювати проблеми бездомних. Мене надихають розповіді старших друзів зі спільноти, що завдяки зусиллям спільноти бездомних в ЗМІ перестали називати бомжами. Хочу поїздити по школах і розказати і вчителям, і дітям, що з ними можна дружити, що вони такі ж люди, як і ми, що не треба ділити на ваші/наші, домні/бездомні.

21083340_1562828190440743_5548145277257019972_o

ПРО НАЙКРАЩІ МОМЕНТИ

Згадую форум солідарності у Львові, коли ми йшли маршем з повітряними кульками і з табличками з назвами країн, де йде війна — скільки уваги ми до себе привернули, це було так круто! Згадується перший обід, на якому я побувала – це поминальний обід за Мілу, яка замерзла на вулиці. Мабуть, його я запам’ятаю на все життя, коли я сиділа з людьми, абсолютно мені не знайомими, були якісь конфліктні ситуації, але я їх намагалася вирішити, спілкуватися — це була моя особиста перемога. Ще згадується зустріч з Андреа Ріккарді, засновником спільноти: коли ти сидиш навпроти нього і розумієш, що ця людина створила таку круту штуку, ого, скільки вони роблять, ого, це можливо, можливо змінювати світ, навіть якщо тобі 18.

DSC_5992

ПРО РІЗДВЯНИЙ ОБІД

На різдвяному обіді з бездомними я була дуже рада: ми змогли зробити свято для цих людей! Бабуся, якій 85 років, сиділа і ледь не плакала: «Боже, да я б сиділа і просто дивилася телевізор, а тут таке, таке! Дякуємо, дякуємо, аби ще на наступний рік дожити». Було приємно, що ці люди вдягли красивий святковий одяг, взяли з собою святковий настрій, прийшли — вони ж могли провести цей день інакше. Кажуть: «Ви ж нас запросили, значить, ми маємо прийти, ось дивіться, в мене іменне запрошення, кому мені його показати?» – «Можете залишити собі на пам’ять» – «Точно? Подивіться, в мене іменне запрошення, це я!»

12993324_878709568921931_6959180556810977611_n

ПРО ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ

Ще я почала уявляти свою старість не лише в темних тонах. Це сталося після походів в будинок пристарілих, після спілкування з бабусями на роздачі — я зрозуміла, що ми самі будуємо своє життя і робимо цей вибір, якими ми будемо. У будинку престарілих зустрічаєш дуже різних людей: згадую Світлану Андріївну, як вона розказувала про зустріч з королем якоїсь африканської країни, про свої подорожі. Вона казала нам: «Будь ласка, робіть щось, не сидіть, подорожуйте, їдьте, дивіться на світ, на людей, дізнавайтеся щось нове». Ти надихаєшся цим, для тебе вона стає прикладом.

Я приводила у будинок престарілих своїх учнів, першокласників. Спершу вони вели себе дуже тихенько, боячись когось налякати, до чогось доторкнутися. А в останній кімнаті вони вже стрибали по ліжках, влаштовувати безлад. Людвігу, який виливає фігурки, вони зламали декілька фігурок. Людвіг на це сказав: «Это же дети, всё починится», — і діти вирішили, що можна продовжувати влаштовувати безлад. Вони почували себе як вдома, наче це сидить їхня бабуся чи дідусь, Старі люди дуже раділи цьому, їм  не вистачає дітей там, а їм треба комусь віддавати свою любов.

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized