У Колумбії підписали мирний договір – після 52 років громадянської війни. Думки учасників челенджа #NoteTheWorld


Alina Kropacheva: Колумбія. 52 роки війни.
Ці роки мають безліч особистих історій: болю, надії, злості, жадібності, бажання наживи, брутальності, бруду, наркотиків, кіднепінгу, зброї, несправедливості. І лише одну історію про мир. Історію, сповнену віри і сили. Історію, яка впевнено говорить сучасному світові : “Мир можливий”. І я вірю їй. Вірю так, що хочу ходити по вагонах метро і казати: “Мир можливий!”

COLOMBIA-ELECTION-SANTOS-PEACE

AFP PHOTO/Diana Sanchez. Text Marinka Tropina

Irina Zvezdovskaya: 52. Чёрт. Да ведь за это время можно прожить столько несчастий и счастий, что цифра получится как расстояния в космосе – невообразимая. Непредставляемая. 52 года. Сколько всего могло в них уместиться.

…Миллионы невысказанных слов, океаны непрозвучавшего смеха, несотворённых глупостей, невыпитого чая, неувиденных закатов, непрочитанных книг, непонятых истин, непрожитых чувств. Люди, которые не успели. Может ли быть что-то страшнее и обиднее? 340 тысяч погибших. Непредставляемые 340 тысяч. Остановиться и задуматься.

Diana Martsynkovska: Протягом цієї війни виросло два покоління.
52 роки люди жили категоріями існування під кулями, коли твоє життя справді нічого не варте.
Що тепер оберуть люди, які не знають, як може бути інакше? Мріють, хочуть іншого життя, але не знають, яке воно, як в ньому існувати, як мислити, як вірити у недоторканість життя та власності?
Я просто хочу мати надію, що коли війна заради миру – оксиморон, такий собі симулякр, то прагнення миру в кожній людині все ж є сильнішим, ніж прагнення крові.

Colombia Peace Talks

AP Photo/Fernando Vergara. Text Tikhon Tarnavsky

Daria Trapeznikova: Что такое 50 лет внутренней войны? Это несколько поколений, которые умерли в войне, разрухе и безнадеге. И самое страшное, как по мне, – это несколько поколений, которые в войне, разрухе и безнадеге родились. И которые не знают, что может быть иначе и как это иначе выглядит.

Я не хочу умереть раньше, чем прекратится война дома. Я не хочу, чтоб мирная жизнь казалась детям, родившимся на моей малой родине, такой же легендой, как мне – СССР, например.

Віктор Свередюк: Я, власне, теж мало не все життя „провоював”: з батьками, з жінкою, із дітьми, з собою, як і багато хто з нас. І лиш з роками став розуміти банальну річ: щоб мир настав, насамперед треба припинити воювати.

2

Тext Anastasia Grynenko

Tania Bobrova: Церемония подписания мирного соглашения. Ручки, изготовленные из боевых патронов, белые одежды, лидер повстанцев просит прощения у жертв, звучит поминальная песня. Все правильно, все чинно. Мне это кажется чистейшим безумием. Не заключение мира, а вся ситуация в целом. Аббревиатура объединенных революционных сил пишется как FARC, мое сознание автоматически воспроизводит это как «фарс».

Я могу догадываться, как люди в адреналиновой горячке хватают в руки оружие. Но я отказываюсь понимать доводы, диктующие не опускать его при первой, какой бы то ни было, возможности.

Михаил-и-Елена Козаковы: Мир – це коли не стріляють? Чи коли дали частку наркотрафіку? Чи коли пройшов у парламент? Чи коли твої сини пішли у партизани за світлу ідею, а, виявилося, відпрацьовували чиїсь гонорари?
Мир не залежить від чиєїсь перемоги. Мир, перш за все, у серці. З собою, оточуючими, Богом. Так можна будувати мир і навколо себе. Бо миру по наказу не буває. І по вказівці згори. Миру необхідно прагнути. І ніяк інакше.

14517518_686131994872547_4110390841656632578_n

Yulya Vladson

Ornella Ostapenko: Необізнаністю легше маніпулювати. Хочеться миру? То краще розбирайтеся в тому, що провокує конфлікти, як діє пропаганда і як з цим боротися.

Софія Дейнека: Багато людей вважають компроміс поразкою, але хіба варта та “перемога” десятків тисяч загиблих людей? Молодих і дорослих. Хіба хтось хоче ще втрачати своїх близьких?

Masha Butenko: Кожна сторона мала високі наміри: одні за бідних, інші – за порядок і стабільність. Але кожен забув, звичайно ж, про мирних людей. Воюючи за людей, вони про них забули! Але, врешті-решт, навіть після 52 років, вони зрозуміли, що ті, за кого вони воюють, помирають. Це теж достойно.

TOPSHOTS-CUBA-COLOMBIA-FARC-CONFLICT-PEACE-CASTRO-SANTOS-TIMOCHE

AFP PHOTO / Luis Acosta. Text Anya Myshko

Olga German: В неділю колумбійці підуть на референдум. І які б не були прогнози, напевно, для кожного з них важливо бачити національний прапор, що здіймається над мирним небом. Нехай поряд з кольорами багатства(жовтий) та моря (синій) і далі є червоний (кров), але лише на прапорі

¡Viva la paz!

Кіра Кирпа
Libertad y Orden

кидай зброю і прапори,
звикай до екваторіального клімату,
бережи себе і свободу,
за якими мусиш іти,
купуй за лесо бензин та пиво,

пакуй речі
і перебирайся в Південну
(там вже спокійніше),
люби і придивляйся.
не спи всю ніч і сподівайся, що ранок і мир прийде швидше
в країну
вічного літа.

 

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized