Як це було і що змінилося


14285454_1416573551691679_1152337995_o

Текст: Іванна Кіт

Протягом двох тижнів я кожного дня знайомилась на вулиці з новими людьми. Це були чоловіки, жінки, діти, люди похилого віку, колекціонер, дизайнерка одягу, викладач математики у Могилянці і багато інших. Скажу відверто, я ніколи не вирізнялась особливими комунікативними навичками, навіть більше, для мене завжди було складно знайомитись із новими людьми, особливо проявляти ініціативу першою. Але я вирішила покинути зону свого комфорту і заодно подивитись, як люди реагуватимуть на знайомство у кафе, парку, на вулиці без всякої на те причини.

1. Найскладніше – не кинути це все. Спочатку я відчувала азарт, цікавість, хто буде далі, яка наступна історія. Але пізніше настав той аморфний стан, коли ти вже розумієш, як все працює і втрачаєш інтерес. Головне в такий момент – не зірватися і не кинути все, натомість піти у якесь нове місце і знайти нову гарну людину.

2. Знайомство не повинно ставати тягарем. У перші дні я прокидалася зранку із думкою: “Так, сьогодні маю піти туди, знайти вуличного музиканта або чоловіка із песиком”. І ця думка гризла мене цілий день. Я не могла думати ні про що інше, підбирала приблизні теми для розмови, шукала причину заговорити. Це виснажувало і доходило до того, що я просто йшла у найближчий парк і знайомилась із першим пересічним. Не думайте наперед, нехай все відбувається природньо і невимушено – тоді від цього отримуватимеш справжній кайф.

3. Людям подобається, коли з ними знайомляться. Я переконалась в цьому безліч разів. До кого б я не підійшла, люди спершу відчували себе розгублено і не розуміли, що відбувається. Вони перепитували, чи я до них звертаюсь, дивувалися, але не було жодного випадку, щоб мені відмовили або розвернулись і пішли. Навпаки, в процесі розмови люди розслабляються. Спершу відчувається напруга, але коли ви знайомитесь і звертаєтесь один до одного по імені, це дуже тішить і зближує. Мені майже не треба було нічого говорити, головне – слухати. Людям цього достатньо. Траплялися часом такі, ніби вони чекали моменту, аби нарешті виговоритись – і наша розмова могла тривати 15-20 хв. Наприкінці розмови майже кожен бажав гарного вечора і дякував за бесіду так, ніби я зробила йому велику послугу.

4. Знайомство із новими людьми робить життя цікавішим. Адже ти мусиш ходити у нові місця і шукати цікавих людей.
Одного дня, коли я не мала бажання нікуди йти, але розуміла, що потрібно з кимось познайомитись, я змусила себе зібратись на Kyiv Kustom Kulture fest. Там я зустріла Олександра. Він 5 хвилин непорушно стояв навпроти розваленої будівлі. Як виявилось потім, цей чоловік цікавиться антикваріатом і займається реставрацією старих будівель. Прочитав мені лекцію з історії антиквару і розповів багато цікавого про свою професію.

wmzjug7xtfc

5. Історії людей – це ще одна причина, чому знайомитись цікаво. Серйозно, деякі вартують екранізацій, їх потрібно записувати. На перший погляд людина може здатися абсолютно звичайною і пересічною, але після знайомства відкриваєш у ній щось зовсім унікальне і особливе. Зустріла я одного дня Ярослава з Донецька і фраза, яку він сказав, зробила мій день: на запитання: “Чим ви тут займаєтесь?” – він відповів: “Наслаждаюсь жизнью”.  Тоді я згадала свій постійний список проблем, планів і дедлайнів у голові – і зрозуміла, наскільки люблю все ускладнювати замість того, щоб просто насолоджуватись.

h2zd33YClFw.jpg

6. Це піднімає настрій. Часом мені не хотілося нікого шукати, ні з ким знайомитись – але ж це челендж і всім про нього відомо. Тому я знову йшла кудись у пошуках нових людей. І, здавалося б, якщо у тебе поганий настрій, ти втомлений і не маєш бажання ні з ким говорити, люди відчують це і відповідатимуть тобі тим же. Але це неправда. Натомість люди усміхались мені, розказували смішні історії, були дуже приємними і мені здавалось, навіть, щасливими.

За два тижні експерименту я зрозуміла: не потрібно боятися спілкуватись! Із родичами, знайомими, незнайомими, неважливо. Просто спілкуватись, бажано наживо. Як писав Бредбері: “Нічого, просто мама, тато й дядько сидять разом і розмовляють. Зараз таке рідко зустрінеш…”.

Advertisements

Join the conversation! 3 Comments

  1. круто! цікаво було б почитати, як саме проходили знайомства. такі собі міні-історії 🙂

    Reply
    • Можете зайти за посиланням на мою сторінку у соц. мережі. Там є коротенькі історії про кожного)

      Reply
  2. Вражаюче і натхненно!!! аж захотілося піти і знайомитися з людьми)

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

About ivannakit

Пишу про все і про ніщо. Дуже заманливий опис, правда?) А насправді, я люблю людей, а ще більше їхні історії. І це місце, де я колекціонуватиму історії чужі і часом писатиму власні.

Latest Posts By ivannakit

Category

Uncategorized

Tags

, ,