Літературна мандрівка Африкою


юля_грищенкоТекст: Юля Грищенко

Надін Гордімер (ПАР,1923-2014) – лауреатка Нобелівської премії з літератури 1991 року, «яка своїм прекрасним епосом принесла величезну користь людству». За свій блискучий роман «Зберігач» отримала Букерівську премію з літератури.

13936890_1196341073750264_814818113_n«Зберігач» (The Conservationist), 1974

Упродовж свого життя Надін Гордімер звикла сприймати білий колір своєї шкіри не як нагороду, а як ваду, котра робить її самотньою. Не дивно, що темі ізольованості відведено окреме місце у творчості авторки, адже хто краще за Гордімер передасть усю нестерпну палітру цього стану.

Роман «Зберігач» став зразком неперевершеного стилю та неймовірної проникливості  письменниці. В ньому йдеться про білого бізнесмена, який перебуває в стані кричущої безвиході й ізоляції. На своїй фермі він знаходить тіло невідомого темношкірого чоловіка, якого ховають без жодних розглядів. Цей епізод вражає й лякає, але згодом тіло чоловіка знову повертається до головного героя. В його руках доля тіла й душі самотньої чорношкірої людини.


 Джон Масквелл Кутзее (ПАР, 1940) – лауреат Нобелівської премії з літератури в 2003 році. Двічі отримував Букерівську премію, зокрема за романи «Життя і час Міхаеля К.» та «Ганьба».

13942539_1196340927083612_1733207711_n«Життя і час Міхаеля К.» (Life & Times of Michael K), 1983

В основі роману – протистояння особистості й цивілізації. Міхаель К. – людина, яка намагається «жити своє життя», але не в змозі досягти душевної гармонії та спокою, звільнитися від «кайданів» й штампів суспільства. Сцени повсякденного життя з усіма його звичними дрібницями тісно переплітаються з філософським аналізом потаємних глибин людської душі. Джон Кутзее не прямих відповідей на довічні питання, він змушує читача замислитися разом з ним, бо той, хто мислить, вже не буде сліпим до жахів системи апартеїда.

«Ганьба» (Disgrace), 1999

Джон Кутзее знову піднімає питання, яким свого часу задавався Франц Кафка: бути чи не бути людині, котру несамовиті життєві обставини  опустили до рівня комахи. Центральний персонаж книги – заможний розведений професор університету, який має дорослу доньку. Його життя просте й усталене. Здавалося б, що йому лишається, – неспішно смакувати плоди багатолітніх зусиль і піклуватися про доньку, але випадок вносить свої корективи. Невинний флірт зі студенткою спопеляє репутацію, повагу друзів, стабільний життєвий устрій та нещадно спустошує професора. Єдиний подарунок, який лишає йому доля, – право вибору: стати нулем чи почати з нуля?


Бен Окрі (Нігерія,1959) – лауреат Букерівської премії за роман «Голодна дорога». Цей твір також увійшов у сто найкращих африканських  книг XX століття.

p01h6wlm

«Голодна дорога» (The Famished Road, 1991

Книга написана від імені хлопчика Азаро (зменшувальне від Лазар), в спогадах якого лишився період до його народження. Його земне життя протікає в бідному поселенні, де родина змушена заробляти найважчою працею серед бруду, поту й крові. Душа ж його прагне до світу примар, померлих пращурів, душ речей й тварин. Безперервна розповідь нагадує неймовірний сон, який, можливо, і є тим самим простором, де невід’ємно існують дві реальності. Відьми й перевертні тут постають повноправними членами суспільства, електрика є справжнім чудом, трави розмовляють з пташками, живі протистоять мертвим, а дощі змивають будинки. Ця книга – земний провідник в екзотичну африканську (не)реальність.


Тахар Бен Джелун (Марокко, 1944) – удостоєний Дублінської премії з літератури за роман «Ця сліпуча відсутність світла»

13942683_1196341327083572_202590337_n

«Ця сліпуча відсутність світла» (Cette aveuglante absence de lumière), 2001

Для сучасного читача роман «Ця сліпуча відсутність світла» – метафізична ретроспектива в моторошне минуле Марокко, у часи панування деспотичного короля Хасана II, спраглого до репресій, каторг і заслань інакомислячих. На своїх землях він створив справжнє пекло – комплекс тюрем, де в нелюдських умовах, знущаючись й катуючи, утримували політв’язнів. Для автора ж цей роман – ніщо інше, як сховище власних похмурих спогадів.  Можливо, саме тому, читаючи про жахи пустельних підземель, члени журі IMPAC, як вони самі зізналися, несподівано опинилися там, серед холодних сірих стін, які дихають страхом й молитвами про спасіння.

 

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Африка, Uncategorized

Tags

, , , , , , , ,