Аліна Сугоняко побувала в Уганді та Мозамбіку разом зі знімальною групою ТВ-програми “Орел і решка” і поділилася з Peace Blog своїми враженнями та думками

Записала: Дар’я Ігнатенко

Найбільше мене вразила природа.

Всім здається, що африканський пейзаж – це савана або пустеля. Коли я підлітала до аеропорту в Ентебе, місцевість навколо озера Вікторія була дійсно мальовничою, з неймовірною зеленню – такої зеленої країни я ніколи не бачила. Скрізь по екватору просто неймовірна кількість різних рослин, до того ж вони дуже високі.

Неймовірна різноманітність пташок: їх тут більше 1000 видів. Пташки  абсолютно різні, по-різному співають, мають різний розмір (були навіть з мене зростом!). Вони літають біля готелю, і тобі трохи страшно, тому що ці птахи можуть  побити чи заклювати тебе. На щастя, вони  цього не роблять.

Природа в Африці дійсно вражає. Я зараз трохи шкодую, що, перебуваючи на острові Вікторія, не вийшла якось навмисно та не подивилась на схід сонця. Саме тут, на екваторі, сонце сходить і заходить в один момент. Воно весь час висить просто над тобою. І немає, як у нас, поступового сходу та заходу сонця. Спочатку просто темно, а потім просто світло.

Там 270 днів на рік  іде дощ. Іноді сильний, іноді весь день потрошку, іноді просто зливи, а потім сонце. Постійно тепло, тому таке буяння зелені.

Я відвідала маленьке село, де живе людина, що має титул найпотворнішої у світі. У цього чоловіка генетичні захворювання. Він народився таким. Цікаво, що у нього є дружина (навіть друга) і семеро дітей. Він співає і робить кар’єру репера. Коли бачиш таку людину, то розумієш її силу духу.

Він говорив важливі речі: “всередині усіх нас Бог створив красивими. Красива душа людини, а ось зовнішність… це Бог мені дав, щоб я став сильним. І я йому вдячний за це. Якщо б я був красенем, мені би довелося стикнутись з іншими перешкодами на шляху до Бога та до краси”.

У тих місцях ні туристів, ні взагалі білих людей не було дуже давно: це не туристичні місця. Люди там дуже позитивні. Вони ходили і розглядали нас з цікавості, абсолютно без мети щось у нас забрати або випросити. Я пам’ятаю маленьку дівчинку приблизно  трьох років. Коли вона побачила нашу знімальну групу, у неї очі стали неймовірно великими. Через декілька секунд вона закричала: “мзунго” (слово, яке означає білу людину).  Вона десь бачила —  на телеканалах, у журналах — і знала, що такі люди існують, але бачила їх на власні очі явно вперше. Це дійсно мене вразило. І саме в тому місті ми відчули, що перебуваємо ніби на краю землі, десь на незвіданій місцевості, про яку точно ніхто не розказував, без туристичних гайдів.

Для мене Африка – це початок історії, місце народження людей. Я сприймала подорож до Африки як повернення на батьківщину. Думала про те, що з цього місця люди почали розходитись далі, далі й далі.