За хештегом #янебоюсясказати у соцмережах – історії жінок і часом чоловіків, які пережили домагання та сексуальне насильство. Багато, дуже багато історій. Не закриваймося 


Цей пост анонімний.

Якщо ви маєте що розказати, але боїтеся робити це публічно, можете залишити анонімний коментар під цим записом – ми хочемо вас почути. 

Серед моїх знайомих – як мінімум 6 дівчат, яких згвалтували. Когось за пляшку горілки батько закривав у кімнаті зі своїм другом, когось гвалтував сам батько. Когось – у 5 років, когось – у 15. Можливо, ці дівчата не захочуть розказати свої історії – вони й так все життя їх переслідують і не дають їм спокою. Але я точно маю зупинитися і спитати себе, чому так і що ж робити.

Серед моїх знайомих – троє гвалтівників, і це звичайні люди. Вони вважають свої вчинки нормальними. Навіть той, який змушував до сексу свою хвору доньку.

Сьогодні я постійно оновлюю стрічку Facebook і не знаю, куди сховатися від усього цього болю, що несподівано прорвався. Здається, кожна носить у собі океан сліз. Все це виходить на поверхню, шокує масштабом. Зло, насильство стало банальним – ми звикли до нього і часто навіть не вважали чимось неправильним. Таке собі щоденне звичайне насильство, з ким не бувало. Всюди: на вулиці, в пісочниці, школі, університеті, на роботі, у барі, в парку і – найгірше – вдома, у сім’ї.

Тепер, коли прорвало, найважливіше – не ховатися. Знати – страшно, але точно не страшніше, ніж пережити все  описане. Хочеться просто просити у всіх і особливо у тих, хто не пережив насильства, і особливо у чоловіків, бо вони значно рідше відчувають таке на своїй шкурі: будь ласка, не ховайтеся перед цим болем. Дозвольте тим, хто говорить, сказати, постарайтеся їх почути. Спробуйте підтримати – словом, а краще обіймами. І найкраще – дружбою, яка захистить і буде поряд. Дозвольте їм плакати, якщо це потрібно. Від болю можна закритися за іронією чи навіть цинізмом, за мовчанням, можна перевести тему, переставити акценти. Перед болем хочеться сховатися – і ми часто це робимо. Але, будь ласка, не сьогодні.

Advertisements

Join the conversation! 11 Comments

  1. #яНеБоюсьСказати
    Мені 14. Вперше їду до бабці в село маршруткою сама. Їхати близько – максимум півгодини. Сиділа в маршрутці під вікном, а біля мене “спав” чоловік. Його рука постійно намагалася гладити мене по стегні. Я мовчки відсовувалася, боялася щось сказати, боялася навіть вдарити його по руці.
    Мені 16. Ми з подругами влітку в білий день в парку смажимо сосиски. Коли вже зібралися йти, буквально за кілька метрів від нас побачили повністю голого чоловіка, який нахабно дивився на нас і дрочив. Ми втекли. Стало страшно опісля, після усвідомлення, що невідомо скільки часу він за нами стежив. Ми ж і в туалет по одному ходили, і хмиз збирали… А він був там. Стежив.
    Мені 18. Ранок, забита маршрутка, їду на пари. Вдягнена як завжди: джинси, кросівки, куртка (осінь). Стою біля крісла зі старшим чоловіком. Звичайний такий дядько років 50-55. В один момент відчуваю, що мене хтось мацає між ногами. А та скотина сидить, на колінах в себе тримає пакет, а попід пакетом тягне до мене свою брудну руку. І дивиться в іншу сторону, ніби то не він.
    Мені 24. Зима. Пальто, штани, зручні чоботи. Їду на роботу. Знову маршрутка, знову під вікном. Біля мене старий дідо. В один момент відволіклася на краєвид за вікном – а його рука в мене на стегні і він вже його гладить. Добре, що мала довгі нігті і трохи дряпнула його. Хоча було страшно шум піднімати. Хто повірить, що такий презентабельний панок чимось таким займається?

    Reply
  2. #яНеБоюсьСказати
    Совсем недавно возвращалась домой после прогулки в парке КПИ. Время было достаточно позднее. Хожу обычно возле спорткомплекса университета. Там нет освещения. И людей тоже нет. В этот раз добраться без приключений не удалось. Догоняет меня мужчина и предлагает провести меня до дома, поскольку ходить здесь одной “небезопасно”. Ведет меня освещенной улицей, немного прихрамывает. Заметив храмоту, разрешаю ему проводить меня, поскольку в случае чего смогу убежать.
    Шли и разговаривали. Зовут его Сергей, ему 34 года. Адекватный, не скучный, что-то рассказывает, искренне интересуется моей персоной. Ничего не предвещало беды. До того момента, как мы свернули на улицу, где расположено моё общежитие. Достает жвачку и предлагает мне со словами: Будешь? Я сегодня чеснок ел, неприятно будет целоваться.
    На мои слова о том, что целоваться мы не будем, реагирует спокойно: Как это? Ты меня не отблагодаришь? Я же тебя провел.
    Молча двигаемся дальше. Останавливает меня почти у общежития под деревьями и пытается меня поцеловать. Обслюнявив мне всю правую сторону лица, отпускает, заметив ребят, которые тоже направляются в общежитие.
    Искренне уверен, что я должна была его отблагодарить поцелуем. И не просто поцелуем, а непременно по-французски, потому что он же весь такой молодец, повел меня так далеко с больной ногой-то!
    А спасать меня не нужно было ни от кого. Разве что от себя самого.

    Reply
  3. В университетские годы в метро все время лапали то за попу, то за грудь, при том что взрослые мужчины, что малолетние засранцы.
    Мне может не более 6 лет, ночую с младшей двоюродной сестрой и моим отцом в доме в деревне. Поздно ночью к нам приехал муж двоюродной сестры моего отца. Запомнила его в форме, не знаю военной ли. Почему-то спим все вместе на одном диване. Ночью в темноте ощущаю как меня кто-то гладит по попе. Долго гладит, временами массируя ее. Мне страшно, я боюсь пошевелится и делаю вид, что сплю и ничего не замечаю.
    Лет 10-11, лето, я у бабушки в деревне. Бабушкин муж, мой неродной дед, которого я очень всегда уважала и любила проводить с ним время, играет со мной вроде бы в невинную игру: щипает меня за только-только начавшую немного рости грудь приговаривая: что это за прыщики у тебя здесь?! После этого я с ним больше не виделась.
    В лет 15, возвращаюсь вечером с курсов английского, проходя с толпой через переход при выходе с метро чувствую как мне в затылок кто-то дышит, ускоряю шаг, а потом как гром среди ясного неба в моем ухе звучит мужской голос: беги-беги, все равно не убежишь! Но я все равно бежала домой, оглядываясь…
    Несколько раз по дороге домой встречались мужчины за 40, которые зачем-то говорили мне о том что я красивая девочка и уже созрела…
    Муж моей тети в комнате где я ночевала, когда гостила у нее, несколько раз смотрел при мне порно…
    Вроде бы какие-то мелочи, подумаешь, полапали, напугали, но мужчин я боюсь и живу с этим страхом каждый день..

    Reply
  4. Якось гуляла в парку Жовтневому (Чернівці) з другом. Захотілось в туалет, заходжу в кабінку і чую що неподалік хтось наче кішку кличе. Спочатку не зрозуміла, але коли вийшла з кабінки, помітила, щов сусідній стояв чоловік, ноги голі, штани спущені, далі я розглядати не стала, втекла. Було страшно, адже то була 22 вечора. Тепер оюсь заходити в такі місця, панічно боюсь, особливо думки, що він міг зробити в майже безлюдному парку, в підвальному приміщенні. Часто траплялись збоченці, які просто на зпинках, на лавочках автовокзалу підсідали поруч і займались таким гидотством. Але там було багато людей, гидко, але не настільки страшно.

    Reply
  5. #ЯНебоюсьсказати
    10 клас. Через парк ідуть діти зі школи. Посеред білого дня стоїть чоловік зі спущеними штанами. Йду з однокласницею. Робим вигляд, що не бачим.
    1 курс. Ранок, стою в метро. Закрите плаття-балахон, збите волосся в пучок, без каплі макіяжу. Підходить дідуган і запитує час.А потім каже,що я дуже красива. І в мене гарна фігура( у платті балахоні, так, звичайно)Я кажу спасибі,я заміжня. Той продовжує, що заздрить чоловіку, і запитує, чи ласкає мій чоловік мене язиком. Але тут приїхав потяг і я втікла в найдальніший вагон від цього дурного.
    2. Приставала пянь в тролейбусі, я сиділа біля вікна. Потоптала ноги.і накричала шоб пустив. Таке саме зробила і вдруге.
    3. В пустому тролейбусі їхала від подруги ледь нафарбована, в шортах з майкою, і в теплющій кофті. Заходить чолов”яга, запитує час (дежавю?) І сідає біля мене, і починає говорити компліменти, притискаючи мене до вікна. Я його мовчи штовхнула не відводячи погляду від книги.
    4.Йшла на концерт, швидко йшла, і якийсь чолов”яга смикнув мене за спідницю, торкаючись тіла.
    5.Стояла в черзі за морозивом на автостоянці. В джинсах. Хтось мене міцно схватив за попу.Коли оглянулись – й слід простив.

    Reply
  6. ‪#‎яНеБоюсьСказати‬
    було кілька випадків, коли чоловіки, якщо їх так можна назвати (до речі, яких я вважала приятелями), намагались скористатись тим, що я випила вина і НЕ ХОТІЛИ ЧУТИ МОЄЇ ВІДМОВИ …. добре, що я достатньо сильна фізично, щоб не дозволити заставити себе зробити те, на що я не погоджуюсь….
    а ще був собі пенсіонер. ніби нормальний дядько, завжди пригощав солодощами… але якось він вирішив, що ніби то цілком нормально поставити свої руки …. і дуже здивувався моїй “неадекватній” реакції
    а ще був випадок, коли я стояла біля кіоску, щось купляла, як відчула чиюсь руку… як виявилось це був якийсь бомж, який, як сказали продавщиці, ходив так півдня і приставав до дівчат
    P.S. я вважаю, що в цьому велика частка вини саме жінок. я не кажу про коротку спідницю, глибоке декольте. ні . справа не в цьому. справа в вихованні. виховуючи своїх синів, жінки “забувають” навчити їх поважати протилежну стать

    Reply
  7. Для мене насильство – не тільки домагання. Цих історій так багато в мому житті. Це дитинство, де бабця товче діда, а тато товче маму. Тоді мені від 3 до 11-ти років. Дитинство було з вкрапленнями щасливих моментів, але з фоном насильства фізичного і емоційного. Потім тато починає товкти і мене з приводом і без, а найбільше, коли я просто в чомусь не погоджуюсь чи заступаюсь за принципи. Так триває до 21. Я могла сто разів піти з дому, але тоді б було гірше мамі. І ні, він не п’яниця, не наркоман і не мав проблем із законом. Просто такий спосіб доведення свого домінування. Він ж голова родини, він завжди правий, він – авторитет. Правда ніколи не стане ним для мене. Ті удари часто приходились в голову, що тепер наслідком мої локалізовані мігрені. Зате навіть в мої 45 кг і невисокий зріст я можу втулити так, що не кожен мужик зможе.
    Насильство – це коли мені 7, а по дорозі додому мене зустрічає небритий товстий мужик з голою шерінкою, це коли в 10 за мною женеться якийсь ненормальний, це коли з 15-ти в маршрутках чи не щодня прилаштовується ззаду якийсь тип, щоб потертись. Це тоді, коли починаєш врешті відганяти ті бридотні образи мужиків, починаєш довіряти ніби доброму хлопцю, а він просто хоче якнайшвидше запхати під майку свої руки і робить це, навіть коли ти противишся.
    Насильство також тоді, коли працюєш, витрачаючи весь свій ресурс, а в результаті твій шеф має тебе за ніщо, хіба за раба, яким можна добитися нового щабля слави.
    Насильство щодня в різних вимірах, в різних обставинах, коли не можеш навіть дозволити собі щось заперечити, бо буде ще гірше.
    І ні, я не жертва, всі ці історії тривало заліковує той, кому врешті довірилась, хто не посміє глумитись над жіночою гідністю.

    Reply
  8. Дякую за змогу розказати анонімно! Велика подяка тим, неймовірно сильним жінкам, хто зробив це привселюдно, пережив то все ще раз попри подекуди й зовсім очманілі коментарі. Подяка чоловікам що наважились розказати свої історії. Подяка тим хто зрозумів і поспівчував. Подяка чоловікам що мали серце, щось переосмислили і насмілились вибачитися. Будь-ласка поширюйте цю можливість висловитись тим хто не має сил сказати від свого імені! Ці історії мають набути такого ж розголосу як і сказані на фейсбуці!
    Мені десь до 5 років. Ми з двоюрідним братом якому 11-12 (і з яким живемо в одному будинку) під картонною коробкою граємось в “танк”. Поки ми там він лізе до мене в трусики силоміць. Я не розумію що відбувається і не з першого разу видираюсь. Почуття бридкі настільки що навіть думки не було комусь розказати. Я про те майже забула поки років через 10 не поговорила з меншою сестрою до якої він теж приставав.
    Завуч школи! дядькові добре за 60 викладав в нас математику і всіх дівчат мацав за ліфчик ніби обіймаючи. Ми собі сміялися але ніхто чомусь в голос його не зупиняв – бо ж вчитель, посада, треба слухатись!
    По дорозі до школи і з неї переходили залізничний міст під яким щоранку ексгібіціонував місцевий робочий. І всі знали, бачили, сміялися і відверталися.
    Недалеко від школи гойдалися з подружками, нам років по 10. За нами спостерігає кінь в пальто і як я запам’ятала в шляпі. Коли всі зібралися йти, я остання і мені випало “щастя” майже в обличчя розвернув то пальто, штанів і спідньої білизни там як розумієте не було.
    Мені от цікаво. Якби тим чоловікам що пишуть неадекватні коментарі у їм такому ніжному віці знанецька якась тітка розчахнулась і тицьнула в обличчя свою волохату рожеву перезбуждену вагіну… І необов”язково стара і огидна. Як би вони стали ставитись до жіноцтва в цілому, до сексу?! Ваша психіка залишилась б у первинному стані? Може було б більше співчуття до тих безсильних невинних жертв?
    Це не все що я пережила щодо насильства. Почуття огиди не минає з часом.
    Але головне що хочеться сказати. Чого я мовчала? Бо я жертва, що виросла в сім”ї де батько знущався і бив мою маму-жертву. Бо мене виростили з гаслом “заткнися і мовчи поки Я говорю!” Бо я знала що розказувати немає сенсу – за мене не заступляться. Бо мені майже 40 і я не завжди можу і маю силу захищатися навіть зараз, у дорослому житті.
    Підняте питання ширше за просто сексуальне насилля.
    Виховуйте дітей ЛЮДЬМИ. Людьми що мають почуття власної гідності і шанують гідність інших. Людьми що мають співчуття до болю інших навіть якщо ти сам нічого подібного не зазнавав. Людьми що здатні заступитися за скривджених, а не відвернутися і зробити вигляд що нічого ТАКОГО не сталося.

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized