Директорка Amnesty International в Україні про тортури на Донбасі та у світі


діана_буцкоТекст: Діана Буцко, Київ

– Тортури ніколи не можна виправдати, – каже Оксана Покальчук, виконавча директорка Amnesty International в Україні. Її організацію часто звинувачують у непатріотизмі, бо вона розкриває випадки тортури, здійснені українськими військовими та правоохоронцями. 

26 червня, у Міжнародний день на підтримку жертв катувань, публікуємо інтерв’ю з Оксаною Покальчук. 

10426752_1278260298868684_8393199595655064407_n

 

У яких країнах Amnesty найчастіше фіксує застосування тортур?

Ми свідомо не складаємо рейтингів країн, що порушують права людини та не порівнюємо. Адже тортури в усіх країнах мають бути під абсолютною забороною, а якщо вони все ж застосовуються – це має фіксуватись і особи, винні у їхньому застосуванні, мають понести відповідальність.

На сьогодні можна стверджувати, що тортури частіше фіксуються у країнах з недемократичним устроєм. Щодо цифр, то, наприклад, у 2015 році  Amnesty зафіксувала застосування тортур на державному рівні у 98 країнах. Це величезна кількість і, як наслідок, страшна кількість постраждалих та загиблих від тортур. На пострадянському просторі за частотою застосування катувань лідирує Узбекистан.

Чи є країни, де легалізовані катування?

Є країни, які не підписали Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, тим самим не взявши політичний курс на боротьбу з катуваннями на територіях своїх держав. Проте я б скоріше сфокусувалась на тому, що у переважній більшості країн катування заборонені, проте вони все одно вчиняються – і ні судові, ні правоохоронні органи не протидіють цьому. Власне, у минулому році Amnesty зафіксувала  98 таких країн. Сумний і страшний приклад – Саудівська Аравія, де судові органи взагалі не зважають на скарги про те, що «зізнання у злочині» було дано під тортурами, навіть коли таке «зізнання» призводить до смертної кари.

 

13517922_902459159864239_1275605365_o

 

Яка ситуація з дотриманням Конвенції проти катувань на пострадянському просторі?

 

На пострадянському просторі, на жаль, катування досі практикують майже в усіх країнах.  Наші дослідження показують, що способи катувань схожі. Отже, можна зробити висновок про існування певних методик тортур. Це показує системність та глибину включеності тортур у методики розслідування злочинів.

Одне із ключових питань – це розслідування тортур. В Україні  Amnesty підтримувала створення Державного бюро розслідувань – спеціального органу, який буде займатись розслідуванням катувань, вчинених, зокрема, працівниками правоохоронних органів. Раніше таке розслідування проводила прокуратура. Проблема була в тому, що злочини, здійснені представниками правоохоронних органів, ними ж і розслідувалися. Ця так звана «кругова порука» призводила до того, що при наявності доказів вчинення тортур, слідство часто «не знаходило», «не бачило», «губило»  такі докази. Саме тому важливим є створення ДБР – окремого та незалежного органу,  Зараз проходить рекрутмент персоналу і ми слідкуємо за ним.

У яких структурах в Україні найчастіше фіксують застосування катувань?

У місцях несвободи – прокуратурі, СБУ, раніше у міліції.

Які форми катувань застосовують?

Різні форми побиття, катування струмом, погрози: беруть праску чи паяльник, підносять до спини чи статевих органів і починають допитувати, одягають пакет на голову і душать. Окрім видимих катувань, є ще невидимі, які ніяк неможливо ідентифікувати. Жодних слідів не залишає удушення. Одна з найгірших форм катувань – погрози сім’ї. Якщо людина щось не зробить, то з донькою, матір’ю, чоловіком обіцяють щось вчинити. Це психологічний тиск, який неможливо довести.

Коли я говорю про тортури, я також згадую психіатричні лікарні. Досі не визнано формою катування злочини у психіатричних лікарнях, куди мало хто має доступ. Люди роками можуть лежати прив’язані до ліжок, їх можуть бити, стерилізувати, ґвалтувати, але ніхто не знає, що там відбувається.

DSC_3728_1-860x645.jpg.pagespeed.ce.7DNOmcPjVK

Які факти тортур фіксує Amnesty International на сході Україні?

Ми фіксуємо застосування тортур обома сторонами конфлікту. Нас часто критикують, що ми непатріотичні. Ми не  підтримуємо жодну сторону конфлікту. Ми підтримуємо права людини.

Люди, які живуть на сході, не скаржаться на жорстоке ставлення, побоюючись за своїх родичів.

Жахливі тортури застосовують обидві сторони, при чому однакові види катувань.

Тортури ніколи не можна виправдати. Нам часто кажуть військові: «Війна – це зовсім інше, ви не будете вибирати, тортурувати людину чи ні, якщо ця інформація врятує сотню життів». Зараз ситуація така, що активних бойових дій немає, але кількість тортур не зменшується. Без тиску зі сторони держави люди будуть застосовувати тортури. Поки що політичної волі для незастосування тортур немає з обох боків.

Тобто це відбувається з мовчазної згоди керівників держави?

Я би сказала, керівників структур [Мінооборони, ЗСУ, СБУ]. Я думаю, що вони знають, що відбувається, так само, як і  знають про заяви правозахисної спільноти, зокрема  про наш попередній звіт – «Зломлені тіла».

Ми продовжуємо фіксувати тортури і невдовзі результати будуть опубліковані у новому дослідженні.

 

Чи реально зупинити тортури у невизнаних структурах?

Я думаю, єдиний спосіб впливу – освіта. Проте, не варто думати, що після однієї розповіді про права людини світ зміниться. Потрібна постійна, фундаментальна освіта про права людини як у школах, так і у ВНЗ. Знання про права людини треба популяризувати так, щоб у кожному найменшому селі знали, що тортури в Україні під абсолютною забороною і ніхто за жодних умов не може бути підданим тортурам.

Єдиний спосіб попередити застосування тортур у нелегальних формуваннях – освічувати дітей.

Clufb6aXIAQYVxj

Що потрібно робити людині, яка стала жертвою катувань?

У першу чергу – звернутися до адвокатів та до лікаря, який зафіксує тортури.

Ми знаємо історії, коли лікарі відмовлялися викликати міліцію (лікарі зобов’язані це зробити, якщо є ознаки тортур), бо боялися правоохоронців. Я бачила довідку, коли у людини були побої по всьому тілі, а в довідці написано: «побутова травма». Проте, неможна зупинятись – треба фіксувати і добиватись через суд захисту своїх прав.

Утім, у Києві ситуація з фіксацією тортур набагато легша, ніж у регіонах, оскільки є багато медичних центрів. Якщо вам відмовлять в одній поліклініці, ви звернетеся в іншу. Часто це складно зробити у невеликих населених пунктах. Але я завжди раджу все одно не здаватися: якщо вам відмовили в одному районному центрі, звернутися в інший або йти вище. Не допомогли в районі, – ідіть у місто, далі – в область.

У селах людина часто після звільнення з місць несвободи, де до неї застосовували тортури, думає: «Головне, що живий». Мало хто скаржиться. Я ж закликаю усіх, до кого застосовували тортури – боротись за себе. Тільки об’єднавшись проти безкарності ми зможемо її подолати.

Ми маємо говорити про існування проблеми і боротися проти тортур.

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized

Tags

, , , , , , , , , ,