Як і чим живе ромський табір на Лівобережній


на блог

Текст: Анастасія Позичайло

Фото: Анастасія Позичайло, Марина Парфенчук 

Матеріал створено під час Peace Blog Summer School

Квітчасті сукні, масивні прикраси, пісні, веселі танці, жебри біля церкви, бізнес під назвою “позолоти ручку – всю правду розкажу” й крадіжки – це все про циган, асоціації, часом перебільшені, а інколи й зовсім хибні.

“Треба вже збирати сміття. Дітям не можна так жити”

d180d0b5d0bdd0b0d182d0b0Знаєте, чим пахне ромський табір? Трохи брудом, трохи сміттям, а найбільше – безвихіддю.
Агата сиділа на вулиці, коли я тільки зайшла (чи то увірвалася) в ромське поселення. Жінці 27 років, її руки спрацьовані, обличчя не молоде, радше моложаве, а в роті не вистачає мінімум чотирьох зубів. Утім, Агата усміхнена, енергійна й на диво комунікабельна. У неї є четверо дітей і немає паспорта, тобто допомоги від держави, навіть на новонародженого синочка, вона не отримує.
В її домі, окрім одного ліжка, імпровізованого стола й купи всякого різного мотлоху, щоправда, акуратно поскладаного, нічого немає, спальних місць – так точно. Цікаво, як вони всі  (батьки й троє старших дітей) вміщаються на одному ліжку…

 

“У Києві ми в безпеці”

Справжній дім ромів у Берегово, що на Закарпатті. Чому ж вони тікають звідти у столицю?
По-перше, їх ніхто звідси не виганяє. Міська влада й правоохоронні органи знають про них й не забороняють розбивати табори. Розуміють, що таке наметове містечко не вічне, зиму там навряд чи перебудеш…
По-друге, в Києві є де працювати. На роботу ходять здебільшого чоловіки. Вони викопують і здають метал, працюють на будівництвах; сортують сміття, збирають і здають макулатуру сім’ями.
“А в Берегово що? Роботи немає. Живемо тільки на дитячі гроші” – скаржиться багатодітний батько-ром Паша. Тому, певно, народжують вони так рано й часто. Діти їх годують, як би дивно це не звучало.

dity

По-третє, в Києві немає барона. Це тільки в серіалі “Кармеліта” добряк Баро – сонце й місяць циганського табору, а от справжній барон Рудо – лихо всіх ромів. За словами 24-річної вагітної матусі трьох дітей Люцити, це такий собі “смотрящий”, якому держава платить близько 1500 доларів щомісяця, щоб він слідкував за порядком своїх “підданих”. Натомість великий пан виявляє свою доброту тим, що дає продукти в борг під скажені відсотки (50%). Мало того, що та провізія не придатна для споживання (протермінована, протухла, смердюча, навіть дохлятина), так він ще й забирає банківські картки, на які приходять дитячі гроші й самостійно з них знімає заборговану суму. Для людей залишається просто мізер. “Якби ви поїхали в Берегово й побачили, як розкішно живе барон і його сім’я та як виживають всі інші, ви плакали б,” – говорить Люцита, до речі, вона зовсім не схожа на циганку: у неї блакитні очі, світле волосся, а у вухах – коштовні сережки.
А ще київські роми дуже бояться, що фото й відео того, як вони живуть у столиці, потраплять у інтернет. Барону це явно не сподобається. Бо який сенс йому платити, якщо він не в змозі втримати свій народ укупі. До того ж, в Києві він безсилий. Тут діють Закони України, а не лише його вказівки.555 (1)

Постає питання, чому ж роми миряться з таким жорстоким правителем?.. Виявляється, була в них якось революція. Вони хотіли скинути Рудо й зробити бароном, як вони висловилися “одну дуже хорошу дівчинку”. Так, бароном може бути й жінка, щоправда, вона теж з багатої та великої родини. Повстання не вдалося, стало тільки гірше.

“Ми такі ж люди, як усі, а живемо, як покинуті собаки”

Я вже збиралася йти й випадково натрапила на Сашу. Йому 30 років, але в нього немає сім’ї, що дуже дивно в колі ромів. Саша сказав, що не хоче ні дружини, ні дітей, його життя й душа належить Богові, а ще він дуже сумує за Закарпаттям, бо там їхня церква. Я запитала, чому ж він не піде в монастир, якщо й так живе, як монах. Він запитав мене, що таке “монастир”.

христос

Багато ромів не грамотні, здебільшого жінки й діти. Через це їм важко соціалізуватися, та й щоб працювати, треба вміти читати й писати. Люцита розповідала, що хотіла влаштуватися на роботу. Все йшло ніби добре, аж поки не зазирнули їй у паспорт. Хто ж захоче брати на роботу мадярку з пропискою в Берегово на вулиці Циганський Табір?

Репутація – велика сила. Вона може не лише прославляти, а й закидати на задвірки світу цілі народи. Для більшості з нас образ ромів уособлює вокзальна циганка, насправді ж, це просто невдала вітрина. “Хороші цигани” звучить як оксиморон, але вони є, просто вони нам не шкодять, тому й залишаються поза увагою, не видимими.

Advertisements

Join the conversation! 1 Comment

  1. Цікаво, як вважає автор, чи може ця ситуація змінитись? Що потрібно, щоб цигани жили як “нормальні люди”? Чи готові вони до цього?

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Latest Posts By anastasiyapozychaylo

    Category

    Uncategorized