Чого можна навчитися у літніх людей і чому вони роблять всіх нас адекватними


оля макарЩороку Спільнота святого Егідія влаштовує відпочинок для людей з будинків престарілих та самотніх літніх людей. Оля Макар провела 5 днів на цих “літніх канікулах” і записувала у щоденник всі свої враження. 

Середа 1 червня
Приїхали в Літки. Куди бігти, чому так тихо, де люди, де життя? Тут лише озера, дерева і трави. Живемо у великих дерев’яних будиночках, зі мною – сімейна пара, двоє наших літніх, які приходять на роздачу їжі на Дарниці. Вони дуже, дуже веселі, їм не сидиться на місці. Вони увесь час проявляють один до одного почуття і, що круто, постійно мають про що поговорити.

Ввечері деякі бабусі зібралися на лавочці біля озера. З ними було страшенно весело. Одна розповідає, як напилася в далекій молодості, інша – на кожну репліку має пісню. Такі вони кумедні, такі щирі. І так гарно усі сміються.

IMG_1086

Галині 84 роки! Я б дала 65, не більше.

Її життєва історія – печальна печаль: мала дуже доброго чоловіка, що постійно хворів: вони лише розписалися, як на наступний день його забрали в лікарню. Сина, коли йому було 26 років, вбили на вулиці. Зарізали – каже, що через гроші: ніс додому зарплату. Чоловік пережив два інсульти. Якось він сказав: «Галко, я вже скоро помру, ти сама лишишся. Давай щось думати». Близьких родичів у них не було. Зібрали речі і переїхали в будинок престарілих. 6 років тому чоловік помер. «Буває, закриюся в кімнаті – і увесь день плачу: що ж це за життя таке, що я залишилася сама-одна та ще й не в себе вдома буду вмирати?»

IMG_1242

Четвер 2 червня

Відчуття повноти життя.

Мені дуже подобається розмовляти з літніми, бо вони мислять, дивляться на життя зовсім інакше, ніж я: вони опираються на свій досвід. І все у них дуже масштабно, без зайвих деталей: з часом все дріб’язкове відкидається. А ще в них є дуже зворушлива ніжність один до одного. І вони, як не дивно, не заздрять молодості. І ще кожен з них – це якась така таємниця життя для мене.

Все краще розумію: у будинки престарілих потрапляють не через якісь свої «недоліки», а всупереч своїм досягненням і чеснотам.

Наталка Гуменюк питає в фб, хто про що спитав би у президента. Я б дуже хотіла спитати, який у нас державний план щодо старості. До якого майбутнього готуватися? Тут же ж не лише про пенсію йдеться. Яке місце займуть літні люди в суспільстві? В когось є бачення, ідеї, хоча б думки на цю тему?

IMG_1686

П’ятниця 3 червня

Віра і Віктор трохи розказували про себе. Вони мають двох синів, але ті зовсім не приділяють їм уваги. Така драма. Рита теж сказала: синові я не потрібна, йому потрібна моя квартира. Вона навіть віддала йому паспорт, щоб він не хвилювався. Це квартирне питання робить людей божевільними.

IMG_1079

Мабуть, найважливіше, що я для себе зрозуміла тут: щоб бути адекватною людиною, треба мати в своєму колі спілкування дітей і літніх людей. Діти дуже багато мені дали, навчили. Так само – літні. Не йдеться про те, що їх потрібно підтримувати, що хтось комусь щось винен – йдеться про те, що спілкування з ними необхідне НАМ. Воно робить нас тверезими, адекватними, навіть мудрими.

 

Субота 4 червня

Вчора був дуже крутий момент: зібрали на фб 2000 грн на слуховий апарат для Зої. Ввечері ж привезли його, подарували їй – це було дуже зворушливо. Вона аж плакала, ніяк не могла повірити. Таке маленьке велике чудо.

IMG_9044

Ще дуже мило, як маленька Настя спілкується з Віктором Федоровичем. Їй з ним по-справжньому цікаво і весело. Хочу, щоб мої діти колись так само.

Так надоїло мати претензії до людей. В цій природі хочеться лише спокою, тихої радості. Щоб всі всіма і всім були задоволені.

Книжки читати, про життя говорити, співати багато. Дивитись на воду, обнімати інших. Мені увесь час хочеться всіх переобнімати. І тут якось погляд дуже змінився – дивлюся на людей і всіх бачу прекрасними.IMG_8918

Неділя 5 червня

Літні люди увесь час говорять про те, що життя минає дуже швидко – і я питаю себе, на що ж я його розтрачую. Скільки в мене дурних звичок, скільки неповаги до свого часу.

13344732_1333292596686442_2124440518531064701_n

У нас тут були такі красиві молитви: на терасі, перед нами – річка, дерева і захід сонця. Була гітара, всі так гарно співали. Вчора читали з послань про тіло Христове і різні його члени. І це ж не лише про Церкву, це і про спільноту, суспільство, сім’ю: всі різні, але всі разом. Наша спільнота така красива, коли різна: коли є діти, школярі, студенти, дорослі, літні, коли чоловіки і жінки, коли багаті і бідні, коли з нами роми, коли є інваліди, коли здорові і хворі.

Люди, яких часто вважають обузою, тягарем, насправді роблять нашу спільноту прекрасною.

Бездомні, біженці. Люди різних характерів і навіть поглядів (як у нас дружать ліві і праві).

IMG_1714

А ще, я дивилася вчора на молитві на наших стареньких і думала: вони всі такі красиві, як добре, що вони – частина нашої спільноти, як круто, що вони з нами, що вони не відкинули нас, що впустили в своє життя, що вони такі добрі й відкриті з нами. Що я можу розпитати у них їхні історії – а вони зі мною такі відверті, хоч багато хто знає мене лише кілька днів. Все це – дар.

Добре так.

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized

Tags

, , , ,