А що, якщо давати гроші всім, хто їх просить?

оля макарТекст: Оля Макар, Київ

Цей простий експеримент я задумала ще більше року тому. Знаєте, чому ніяк не могла на нього наважитись? Справа не в грошах: я впевнена, що витрачу на милостиню менше, аніж щодня витрачаю на каву (еспресо без молока і цукру). Я розумію, що він змінить моє життя: я більше не зможу не помічати. Вдавати, що не помічаю. Спішити або вдавати, що спішу. Судити, достойна людина моєї гривні чи ні.

Усіх тих людей, що просять на вулицях і в переходах, доведеться побачити. Впустити в своє життя, думати про них, звертати на них увагу, шукати їх поглядом, проявляти ініціативу. З кимось – говорити, комусь – усміхатися. У великому місті поспіху та успіху це здається чимось екзотичним і точно не модним.

Вчора, за день до початку екперименту, я кілька разів пройшла повз. Дала дві гриві одній бабусі, бо її вигляд мене розчулив. А про наступну подумала: я уже давала, на сьогодні досить. Сама ж дивуюся зі своєї черствості і жадібності.

Отже, суть мого екперименту: протягом місяця давати милостиню всім, хто її просить. Даватиму по гривні, щоб легко порахувати, зі скількома людьми за місяць я таким чином перетнулась. Це мене змінить? Що я отримаю, невже просто заспокоєну совість? Сьогодні, 29 травня, починаю. Щонеділі буде “звіт”. До речі, приєднуйтесь. Починаємо.

Advertisements

Join the conversation! 1 Comment

  1. Дужа гарна ідея

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized

Tags

,