May 14, 2016

#Я_Людина

У Києві чоловік дві доби помирав під стінами лікарні 

IMG_5852


Текст: Аліна Кропачова, Київ

Наскільки вдало я вмію робити вигляд, що чогось не бачу. Скільки разів на тиждень я відвертаюся від бідних, що просять? Чим я виправдовую себе крім надто гарного настрою, щоб перейматися, надто поганої погоди?
Сьогодні в моєму місті померла людина. Я не знаю, ким він був за професією, яке любив морозиво, я не знаю, чи мав він дітей. Я не знаю, як він уявляв себе в старості, і чи писав вірші. Він просив допомоги, а ми просто йшли, бо он відправляється трамвай. І я з страхом розумію, що якщо я ляжу ось тут, на асфальт, який пахне мокрим бузком і весною, я ніби отримаю суперсилу невидимості.

Щоб висловити свою солідарність з загиблим Ю. і свій протест проти байдужості, приходьте на подію.

13094147_1701596193418293_8240685015964987255_n

Advertisements

Join the conversation! 1 Comment

  1. Чи опублікували ви звіт, статтю про протест проти байдужості?

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Історії про бездомних, За світ без насильства

Tags

, , ,