1910635_585938544859099_1411563180750127427_nТекст: Ревіде Зіятдінова, Львів

Зображення: Geraint Lewis/Writer Pictures, HH, Ревіде Зіятдінова


Генрі Марш – британський нейрохірург. Понад 15 років він приїжджає в Україну, де успішно провів десятки найскладніших операцій. Його бестселер «Історії про життя, смерть і нейрохірургію» перекладено на 21 мову. Основні риси нейрохірурга, каже Марш, – це серце лева, сталеві нерви і жіночі руки. Пропоную вам конспект його лекції  у Львові.

001_rb-image-1787105

Довіра і чесність ­– основа стосунків лікаря і пацієнта

Стосунки між лікарем і пацієнтом будуються на довірі. Лікування – непевна і небезпечна річ, ніхто не гарантує результату. Тому пацієнт мусить довіряти лікареві, а лікар – пацієнтові. У цих стосунках чесність надзвичайно важлива. Існують різні рівні чесності: чесність з пацієнтами, з колегами і чесність лікаря з самим собою, остання – найскладніша.

Люди не сподіваються на чесність лікаря

У багатьох рецензіях на мою книгу автори наголошують, що це вона дуже чесна. Чесна, оскільки я описую свої помилки і психологічні труднощі під час роботи. Успіх книги означає, що люди не сподіваються чесності від лікаря.

Лікарі мусять чесно говорити з пацієнтами про їхні проблеми, прогнози і ризики лікування. На практиці це не так легко.

12736201_869367569849527_876173111_nНайкращий спосіб обманювати когось – спочатку обдурити себе

Згідно з британським законом, лікар забов’язаний казати правду пацієнтові, навіть якщо щось пішло не так і він завдав хворому шкоди. Хірургові у сто разів важче вибачитися перед пацієнтом, якщо він скоїв помилку, аніж оперувати. Це дуже болісно, тому лікарі втікають від цього. Чому лікареві так важко бути чесним? Тому що пацієнтові не потрібні лише голі факти, йому потрібна також надія. Чим серйозніший діагноз – тим важливіша надія. Тому лікарям часто доводиться обманювати пацієнтів. Найкраще це виходить тоді, коли спершу брешеш собі. Відтак, самообман – важливий професійний навик лікаря.

Помилки вчать нас більшому, ніж успіх

Ми вчимося на помилках. Успіх мало чому вчить і навіть буває небезпечним. Він розслабляє: починаємо надто добре думати про себе і виникає «упередження оптимізму» – переоцінення власних можливостей. Лікарям так важко бути чесними з собою, бо нам не подобається погано думати про себе. Важко бути хірургом з низькою самооцінкою. Психологи називають це «когнітивним упередженням».

Хірургія – це залежність

Хірургам подобається оперувати. Це виробляє серйозну залежність. Ми впевнені, що після операції пацієнтові стане краще. Через когнітивне упередження ми часто неправильно визначаємо, коли нам слід оперувати.

henry_3114474bВ Англії кажуть: щоб навчитись оперувати, треба 3 місяці, 3 роки потрібні, аби навчитися визначати, коли варто робити операцію, і 30 років – аби визначати, коли її робити не треба.

На початку своєї книги я цитую французького хірурга Рене Лериша: «Всередині кожного хірурга є невеличкий цвинтар, до якого йому час від часу варто повертатись для роздумів, бо це місце гіркоти і смутку, місце, де він повинен шукати пояснення своїх невдач…»

Ми не можемо уникнути когнітивного упередження. Наш мозок схильний до помилок, ми не компютери. Але люди навколо бачать мої помилки краще, аніж я сам: у них немає когнітивного упередження щодо моїх помилок, у них є когнітивне упередження щодо власних.

Баланс між егоїзмом і командною роботою

12658027_869012929884991_1097693864151584181_oІсторія медицини і хірургія зокрема пов’язані з іменами видатних людей, які здійснили різні відкриття. Ці дні минули в сучасній медицині, прогрес дуже повільний. Важко уявити прориви у науці. Як кажуть в Англії, ми позривали з дерева всі плоди, що могли, а до тих, які ростуть на вершині, нам ще тягтися і тягтися. Сьогодні прогрес більше залежить від командної роботи, аніж від окремих особистостей. Як сказав Ньютон: «Я побачив більше за інших тільки тому, що стояв на плечах гігантів».

Отже, як можна уникнути помилок? Маючи хороших колег, які можуть правильно і вчасно критикувати нас і будучи хорошим колегою для когось. Надзвичайно важливо працювати у товариській атмосфері. Це те, що допоможе нам рятувати пацієнтів від лікарських помилок і когнітивного упередження.

Advertisements

Join the conversation! 1 Comment

  1. Читала книгу – загалом цікаво, але з деякими моментами не можу погодитися. Наприклад, Марш описує вагання, коли можна не робити операцію – і людина помре, або робити – і вона, скоріш за все, буде паралізована багато років. Він часто приймав рішення не оперувати. Це ставить під сумнів цінність життя як такого

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

#1книга1тиждень

Tags

, , , , , ,