IMG_5852Текст та ілюстрація: Аліна Кропачова, Київ
Я звернула на неї увагу, бо вона прийшла з дитиною. Притискала до грудей маленького, який мирно спав. Я, звичайно ж, підхожу, знайомимося. Її звати Олена.
Питаю, чи має вона де жити, бо не уявляю вуличного життя з дитиною. Олена має чоловіка, він працює на будівництві. Вони живуть у Винниках біля Львова разом зі старенькою, за якою Олена доглядає, а їм за це дозволять жити в будинку, сплачуючи лише комунальні. Олена поправляє слінг, в якому носить малечу.
Вона вдягнена бідно, але все чисте. Хлопчика звати Андрій. Олена каже, що любить Андрійка понад усе.
11783560_803604426405561_943545119_oВона ж сама не знала батьківської любові. Росла в інтернаті. Потім жила з жінкою, яка її прихистила і яку Олена називала мамою. Олена доглядала названу матір, коли та захворіла, сама заробляла на ліки, бо родичів старенька ніби не мала. Коли жінка померла, Олена поховала її своїм коштом і жила в її будинку. Але незабаром виявилося, що покійна мала племінницю і сестру, які приїхали і почали погрожувати Олені судом за право власності над будинком названої матері Олени. Олена зібрала речі і пішла з села. Вона прожила на вулиці 9 років. 9 років її домом була “будка” в районі Галицької площі міста Лева. Вона нещадно пила і занедбала себе. Каже мені, що знає, що таке алкоголізм.
Але півтора роки тому в її житті сталося чудо – вона народила Андрійка. І тепер вона стоїть переді мною, тримає на руках своє щастя і каже, що для нього вона зробить все, щоб він мав найкраще.
Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Історії про бездомних

Tags

, , , ,