1001487_508761655859497_232974478_nТext: Маria Herchak, Berlin

Photos: Cleo Herré , Marcel Luge, Maria Herchak

I moved to Berlin 3 months ago. It is a big and an extremely diverse city. Sometimes I have the feeling, I’m walking in the streets of Istanbul, or New York, or soviet parts of Kiev, or in a little German village…

The people here are even more diverse. The biggest among the 25 ethnic groups of the city are people with a Turkish origin (more than 200 000) and a lot of them live in the district of Neukölln (south of the city.) This is probably (one of) the most vibrant, loud, dirty and uneasy parts of Berlin. Most of the “problem” schools are also located in Neukölln. And this is where the Sant’Egidio members do the school of peace, in a school, where almost 100% of the children have a migration background and are living a life that is far away from prosperity and welfare. You can think and talk literally for hours about the possible futures of these kids, but the main fact is, someone has to show them, that there is another way in life and that they are able to choose.

A week ago we tried to convey this thought in a IMG_9511very cheerful and playful way – in a summer camp. A lot of us, including myself, have the most amazing childhood memories from such camps, but this one was so special and so impressive. All of us, 16 adults and 21 kids were like a big family. We played and sang together, learned how to eat with a knife and a fork, we watched theater performances about the little Ghost, told good night stories and sang lullabies, we learned to be kind to each and every one. We also learned many things about far countries, where people, children are suffering from war. I was thrilled, that the smallest children knew there is a country called Syria, where so many people die every day in war. Together we watched a video about how small children in Nicaragua have to work hard to help their families and we found it unfair and not right. The older children got to know about the lives and fortunes of refugees and made a map with the routes the refugees took to flee. We realized that only together we have a chance to change the world.

We are one!

It is not always easy to deal with these kids. Every time you have to explore the borders of your patience and be brave enough to take responsibility for them, for you, for everyone. This camp and the school of peace are like climbing a mountain: on the way up you feel heavy, every step seems to be is more and more difficult. But when you reach the top, when you see the breathtaking view and breath in the fresh air, you understand it was totally worth it. When in the end the boy, who is the most uneasy to handle, is being kind to everyone and pays attention to every word; when another boy, who cried in the beginning that he didn’t want to come with us and was absolutely silent and shy in the first days, changes completely, dances, laughs and plays with all the children; or when a 6 year old girl says, we all have to help the refugees… This is when you realize, how important all this is and how necessary it is to carry on.

This slideshow requires JavaScript.

Я переїхала в Берлін три місяці тому. Це велике і надзвичайно різноманітне місто. На його вулицях можна почути різні мови, і, залежно від району, де зараз гуляєш, в тебе може скластися враження, що ти або в центрі Стамбулу, або в Житомирі, в Нью-Йорку чи у звичайному маленькому німецькому містечку.

Такими ж різними і є люди, які тут живуть. Та серед 25 різних етнічних груп міста найбільш численними є вихідці з Туреччини (понад 200 000 офіційно зареєстрованих мешканців). А живуть вони переважно в південно-східній частині міста, в Районі Нойкьольн (Neukölln). Саме тут найбільш шумно, брудно, жваво, дехто каже, що навіть небезпечно (не можу підтвердити). Саме тут розташовані найменш популярні і «важкі» школи, до яких, наприклад, регулярно навідується поліція. І саме тут, в одній з таких шкіл, де чи не 100% учнів із сімей мігрантів, берлінська Спільнота святого Егідія організовує щосуботи школу миру.

20150523_174738Багато дітей зі школи миру живе у не найкращих умовах. Дехто виростає без матері, хтось у малесенькій квартирі зі ще багатьма братчиками і сестричками, на декого у батьків, які іноді взагалі не знають німецької, просто не вистачає часу.  Яке майбутнє чекає на цих дітей? Точно я знаю одне: їм треба показати, що існує інший шлях.

Саме це ми недавно намагалися донести до дітей у дуже позитивний і класний спосіб – у літньому таборі, організованому спеціально для них. Багато з нас мають подібні спогади дитинства, особисто для мене це найсвітліші і найкращі спогади.

IMG_9500Та цей табір був особливий – ми всі, 13 дорослих і 21 дитина були як сім’я. Ми разом гралися, співали, вчилися правильно тримати виделку і ніж, співали колискові, розповідали казки, вчилися бути чемними до всіх. Ми багато дізнавалися про далекі країни, в яких зараз війна. Мене здивувало, що майже всі шестирічні діти знали, що є така країна Сирія і що там зараз війна. Ми разом дивилися фільм про те, як дітки в Центральній Америці змушені важко працювати, щоб вижити. Старші дізнавалися про долі біженців і малювали карти світу з напрямками їніх втеч. Ми зрозуміли, що тільки разом можна чогось досягнути, що лише спільними зусиллями можна змінити світ.

20150524_162628Не завжди все вдається легко і солодко з цими дітьми. Треба щоразу набиратися терпіння і сміливості, щоб взяти на себе цю відповідальність і відкрити дитині інший світ. Для себе я зрозуміла, що школа миру і цей табір – це як похід в гори: по дорозі тобі страшенно важко, але коли ти доходиш до кінця, бачиш всю красу, тоді ти можеш дихати на повні груди. Коли найбільш нечемна дитина в кінці грається разом зі всіма, посміхається, нікого не ображає, коли хлопчик, який перед від’їздом плакав і перші дні ні слова не говорив, наприкінці сміється, співає всі пісні, танцює, чи коли дівчинка шести років каже, що нам всім треба допомагати біженцям, тоді ти розумієш: воно того варте.

Advertisements

Join the conversation! 3 Comments

  1. Ви мене так надихнули, що я вже активно просуваю робити дитячий табір біля Києва 🙂

    Reply
  2. Класна історія!

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

English

Tags

, , , , , , , , ,