1044985_682696911746017_548980891_nТекст: Оля Макар

– Сенс життя? Зробити так, щоб інша людина раділа, – каже Льоша, – от я дивлюся на вас – ви усміхаєтесь. І я вірю, що хоч трішечки є в цьому і моя заслуга. От вам і сенс життя.

Льоша одночасно схожий і не схожий на інших бездомних. В ньому є щось таке, що я досі не змогла описати словами – щось, що змусило мене повірити в нього, коли він, п’яний і зовсім опущений, сидів на сходах переходу з простягнутою рукою. Була якась дивна інтуїція: він незвичайний, тут варто боротися.

11001859_671885346271022_2972273883034066020_nБоролися так: привітно, усміхнено щовівторка просили на наступний тиждень бути тверезим: “Тільки у вівторок, тільки о шостій вечора. Ми віримо, ми впевнені, що у вас вийде”. Боролись  більше року. І вийшло. А потім він сам відчув смак: коли можна говорити про історію й Ніцше, коли не соромно.

Cвяткуємо Льошин день народження. Йому 43. Скверик, кока-кола з чужими іменами, булочки, футболка в подарунок.

– Немає нічого вічного, – кидає хтось.

– Взагалі-то, є, – легко, недбало, наче заради розваги заперечує Льоша, – Навіть у тебе. Всередині. Така невидима штука. Власне, це і є ти.

Я записую його афоризми і щоразу дивуюся. Щось у ньому є, щось особливе. Певно, ота невидима штука всередині. Не брудний одяг, не зношені зимові черевики, не бетон підвалу і не монети в простягнутій руці, а та невидима штука – це і є він.

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Історії про бездомних

Tags

, , , , , ,