Текст і фото: Марія Герчак

закарпаття1 на фото: римо-католицька і реформаторська церкви у центрі м. Тячів, колишня синагога в Тячеві

Є у нашій країні один особливий куточок, де вже багато століть живуть разом українці, русини, угорці, румуни, чехи, словаки, євреї, цигани, австрійці та інші народи. Саме там, серед цих абсолютно різних людей, які розмовляють на різних мовах, які мають різну історію і різні звички, я народилася і виросла. Закарпаття виховало у мене розуміння, що не може бути ненависті між народами, які, хоча і мають різне минуле, проте поділяють теперішнє і майбутнє. 

Все дитинство моїми найкращими друзями були сусіди-угорці. З ними ми найбільше любили гратися в «школу»: вони мене вчили угорської, я їх – німецької, а об’єднував нас рідний закарпатський діалект, на якому я і донині спілкуюся, коли буваю там.

Моя мама працює психологом у садочку в селищі Солотвино, де майже 60% населення – румуни, а 25% – угорці. У садочку всі діти розмовляють (або ж вчаться розмовляти) щонайменше трьома мовами, (а недавно їм ввели ще й курс англійської…) а виховательки у розмові моментально переходять з румунської на угорську, українську, закарпатську, російську і навпаки. Це просто дивовижно.

peace-zakarpattya

Село Руське Поле. Дерева формують слово МИР

Ці народи і справді дуже різні. Це помітно не тільки з мови, але й з поведінки, способу і гучності спілкування, з традицій, колядок, смаків, цінностей. Проте всі ці століття вони живуть між собою в мирі і розумінні того, що в них, насправді, набагато більше спільного, ніж того, що їх розділяє. Саме в такому баченні – секрет мирного співжиття: усвідомлення особистої ідентичності як частини якогось великого організму. Немає «чистих», ізольованих ідентичностей, а кожна «розвивається завдяки цілій мережі взаємних обмінів і зв’язків з іншими», – пише Андреа Ріккарді. Ми маємо навчитися цінувати і берегти цю різноманітність, яка нас передусім зближує і збагачує.

Advertisements

Join the conversation! 4 Comments

  1. Хочеться більше таких “шкіл”, де люди вчаться жити разом в мирі. Марія Герчак, дякую за твою історію.

    Reply
    • недавно я справді зрозуміла, що від КОЖНОЇ людини, ким би вона не була, скільки років їй би не було, можна чогось навчитися… А тим більше, якщо людина, так би мовити, походить із “не твоєї” культури. Як важливо шануватися!

      Reply
  2. Дуже сподіваюся, що цього літа збудеться наша давня мрія – що ми зробимо школу миру для дітей на Закарпатті 🙂 і що в цій школі миру якраз і будуть такі різні діти, як ти описуєш, особливо думаю про ромів.
    всі мої поїздки цим регіоном були прекрасними, хочу ще 🙂

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized

Tags

, ,