Своїми враженнями від конгресу “Молодь Європи за світ без насильства” ділиться Оля Прохоренко:

Насправді все почалось раніше. Не з поїздки до Кракова, а з того дня, коли мене запросили робити канапки для бездомних. Бо після цього я перестала сумніватись в тому, що добро починається з мене.

Мені запропонували піти «на бутерброди» волонтери з МЗМ. Я йшла зі стереотипами про людей, які не мають даху над головою. Думала, щоб поговорити з ними, забракне тем, що вони недружелюбно налаштовані і т.д.
Як же я помилялась! І за тиждень вже привела свою подругу. Роздавати канапки в її компанії стало ще цікавіше. Я зрозуміла, що варто зробити перший крок до добра і тебе одразу хтось підтримає.
Щось схоже я відчула у Кракові. Мені здалось, що наша небайдужість зможе щось змінити. І хочеться вірити, що це не просто дитяча наївність. Я справді повірила на конгресі, що в наших руках мир. 
День, який ми провели в Аушвіці, я пам’ятатиму завжди. Речі, які там є експонатами, досі в мене перед очима. І завдання мого покоління – не допустити таких помилок в історії, після яких можна робити подібні меморіальні музеї.
Я не знаходжу потрібних слів, але знаю одне – ці декілька днів у Польщі змусили мене переживати не лише за українські новини, а й думати про інші народи і країни.