В Аушвіці ми познайомилися з історією Максиміліана Кольбе. Його історія здалася променем світла у царстві темряви, чимось дуже цінним – свідченням, що в будь-яких умовах можна залишатися людиною.

Кольбе був монахом-францисканцем, навчався в Римі. Згодом заснував величезний монастир у Польщі, потім на окраїні Нагасакі – цей монастир не постраждав від вибуху  атомної бомби і є одним з найвідоміших католицьких монастирів Японії.

maksymilian-maria-kolbe

Коли Німеччина напала на Польщу, монастир Кольбе став прихистком для тисяч біженців, в тому числі євреїв. Він керував роботою нелегальної радіостанції, яка розказувала про звірства нацистів. Згодом Кольбе заарештували, він потрапив у Аушвіц. Максиміліан Кольбе став номером 16670. В таборі він продовжував пастирську діяльність – пошепки проводив Літургії, сповідав, благословляв померлих, намагався допомогти всім, кому міг.

Одного дня з блоку, де жив о. Кольбе, зник чоловік. Згодом його тіло знайшли у вигрібній ямі – йому не вдалося втекти з табору. Тоді заступник коменданта табору Карл Фріцш відібрав десятьох людей, які повинні були загинути голодною смертю – згідно з традицією табору карати випадкових людей, якщо хтось робить хоча б спробу втекти. Серед відібраних смертників був один, польський сержант, який почав плакати, що більше не побачить дружини і дітей, і що не хоче помирати. Дивний, навіть наївний плач у місці, де щодня помирали тисячі! На що він сподівався? У кого він просив про співчуття? Може, він навіть не надіявся, просто хотів відтягнути момент смерті? Як би там не було, його почули. Максиміліан Кольбе запропонував своє життя в обмін на життя цього сержанта, Франтішека Гаєвнічека. Йозеф Стемлер, в’язень табору, який вижив, згадував, що Фріцш повернувся до свого колеги і сказав: «Він – бідний маленький священик». І погодився.

Отець Кольбе протримався три тижні, помираючи від голоду і зневоднення, співав і молився. Кажуть, він був радісним. Кажуть, співав і молився за інших. Бідний маленький священик. Згодом нацисти ввели йому смертельну ін’єкцію. Його тіло спалили, прах розвіяли.

blogcblock-7550-1197799511_thumb

А Франтішек Гаєвнічек вижив, повернувся до своєї сім’ї, і прожив до 93 років – о.Кольбе  подарував йому 53 роки життя. Виступаючи в США перед католиками приходу імені святого Максиміліана Кольбе, він сказав: “Святий Максиміліан врятував моє життя, і тепер, поки не вичерпається повітря в моїх легенях, я буду розповідати людям про його героїчний вчинок. Це мій обов’язок.”

Йозеф Стемлер також написав такі слова: “У самій гущі брутальних думок, почуттів і слів, які тільки можна собі уявити, людина ставала хижим вовком у взаєминах з іншими. І в цих жахливих обставинах проявилась героїчна жертовність Максиміліана Кольбе… З цього моменту наш концтабір був менш схожий на пекло. Раніше ув’язнені не хотіли ділитися один з одним останнім шматком хліба, а тут людина віддавав своє життя за іншого. Це було проголошенням Божої любові до ближнього… “

Серед речей Максиміліана Кольбе було знайдено його останній лист до матері, датований 15-м червня: “Дорога мама. Наприкінці травня я був переведений до концтабору Аушвіц. У мене все добре. Не турбуйся про мене і моє здоров’я, бо Добрий Бог всюди і піклується про все з любов’ю. Буде добре, якщо ти не будеш писати мені, поки не отримаєш наступної моєї звістки, оскільки я ще не знаю, як довго тут пробуду. Сердечно вітаю і ніжно цілую”.

Іоан Павло ІІ сказав про о. Кольбе: “він загинув, але врятував людство і людяність”. А ще, що він не помер, а віддав життя за ближнього.

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

За світ без насильства

Tags

, , , , , ,