До конгресу “Молодь Європи за світ без насильства” у Кракові-Аушвіці залишилося зовсім мало: виїжджаємо вже у вівторок ввечері. Всі в очікуванні! Ми попросили учасників конгресу розказати, чому і навіщо вони їдуть у найбільший концтабір Європи.

Саша Сервецька:

Ще навесні я подумала: «Заповню анкету, а там буде, як буде». До останнього не вірила, що цей день скоро. Єдиним, що змусило все-таки усвідомити це, був паспорт з візою. Я сиділа в кінці кімнати, слухала інформацію про поїздку, але думками була десь дуже далеко. Я думала про те, чому я їду кудись, з майже невідомими мені людьми. Що такого важливого в цій подорожі, що я, людина, якій важко у незнайомих колективах, погодилась на таке?

Проте насправді наявність поряд друга тут ні до чого. Скоріш за все, мене підштовхнули події сьогоднішньої України. Мені дуже необхідно не лише просто поїхати, зустрітися з іншими учасниками конгресу, послухати виступи та відвідати Аушвіц. Я потребую допомоги.

Останнім часом я дуже багато плачу і думаю про те, що буде з нами та з країною. Але на більшість питань, які задаю сама собі, не завжди знаходжу відповіді.

Єдине, що знаю – у нас йде війна. І яким би огидним нам не здавався ворог,  нам потрібен мир заради спасіння людських життів. Адже з обох сторін гинуть люди.

Але як досягти миру, коли дії агресора все більше й більше викликають ненависть не тільки до керуючої верхівки, а й до простих громадян, які все це підтримують?

Маю на дію, що конгрес в Кракові допоможе не просто зрозуміти, що таке мир, а й усвідомити його важливість.