«Якщо доля по-особливому прихильна до людини і хоче подарувати їй найбільше щастя на світі, вона дарує їй вірних друзів», – казав Епікур. І саме в цьому ми кожного разу впевнюємося в Карпатах)) Похід у гори вже став нашою щорічною традицією. І кожного разу це нові враження, нові думки і нова радість спілкування, це дружба, що відкривається по-новому))  IMG_0362

В поході ми вилазили на гору Хом’як:IMG_0414

Збирали багато смачних грибів:IMG_0495

Готували найсмачнішу кашу з афинами:IMG_0547

Робили мега-оригінальні фото:IMG_0683

І просто були щасливими:

За 4 дні ми насміялися більше, ніж за останній місяць, з’їли грибів більше, ніж за останній рік і вирішили, що наступного разу підемо в похід на більше днів, ніж цього року 🙂

п.с. А на згадку ми залишили трошки своїх думок 🙂

cgskmyt_112

Женя С.: В поході зростає цінність багатьох речей: дружби, доброго слова, посмішки, згущеного молока. Особливо згущеного молока.

Оля М.: Похід – це експрес-курс надскладної науки – як жити разом. В поході класно, коли поруч друзі – класно робити все разом: збирати гриби, мити посуд, дивитись на зорі, засинати, йти далі… В цьому – справжній смак.

Тарас М: Норм.

Маша К.: Коли навкруги чудові краєвиди, коли на сніданок найсмачніша каша з афинами, коли ти розумієш, що ти можеш набагато більше, ніж думав, коли всі піклуються один про одного, коли ти прокидаєшся від того, що кінь їсть твій намет, коли навколо багато радості та посмішок. Це було чудово, дякую :***

Вова Ж.: В Карпати не ходить або дуже великий дурень, або дуже велика падлюка. (с)

Маша Б.: Насыщенно ярко прошла неделя, проведенная во Франыке и походе в Карпаты. Радость от общения с потрясающими, открытыми и дружелюбными людьми оставляет след и на нас самих. А если это еще и в красивейших местах нашей страны, то впечатления остаются незабываемыми! 🙂

Влад К.: Випадковість, що змінила життя*. Перебування у Франківську було приємним — нас нагодували кукурудзяними пластівцями, напоїли чаєм, провели екскурсію по місту (ще раз дякую, Тарасе), надали доступ до душу з гарячою водою (так, це проблема для Києва влітку).  Завдяки Вові, заповнив деякі пробіли у мозаїці світогляду у частині історії. А загалом, у поході дізнався про новий спосіб переносити дрова та роздмухувати багаття, познайомився з соціальною групою, від якої не хочеться якнайшвидше втекти (хоча я все ще не розумію мети, цілі та фундаменту організації) та трохи переосмислив своє уявлення про цінність соціальних механізмів в досвіді та житті особистості.

*прошу пробачення у викладачів мат. логіки, теорії ймовірності та філософії.

 

cgskmyt_21

 

Рома К.: Мне понравилась ваша дружная веселая компания. Вокруг были красивые пейзажи. Погода не подвела. Еще очень запомнилось звездное небо ночью возле Хомяка.

Вітя Б.: Можу сказати одне – було незабутньо, чудесно, прекрасно, захоплююче! Особисто мій, то це перший похід! Мені було неймовірно цікаво! Від виду гір просто щелепа відпадає, так гарно! Правда, от що важко, то це рюкзак, але на другий день стало легше! Класний спуск з “Малих Горган”, хоч і екстремальний, зате весь світ видно, як на долоні, там на краєчку каменя просто неймовірно красиво, хочеться сидіти весь день до ночі, думки йдуть в небо! Сподобались корівки з дзвониками, сподобались коні, які ледь не з’їли мій рюкзак, чорниця, малина, гірські струмки, як дзеркала – чисті і незаймані, а ще холодні… бррр! Ще дуже смачно і ситно ми їли приготовлені речі з додаванням карпатських дарів природи, таких як гриби та “афини”. Дякую Олі за її організаторські здібності і теплий прийом в Франику!

Ліза С.: Крутость похода выражается количеством порванных штанов и кроссовок. За такими параметрами наш поход – самый крутой за последние годаю

Вова Т.: Найсильніше враження від походу – стосунки з людьми в Карпатах. Кожен, хто зустрічається на твоєму шляху, сприймається, як давній друг. Окремо хочу відзначити красивих франківських дівчат 🙂 Хотілося б ще багато разів походити цими зеленими кам’янистими схилами.

Ілля Н.: Это удивительное ощущение, что ты попал в сказку, можно получить только в походе. И уж тем более в походе с такой замечательной компанией. Пейзажи карпатских гор поистине завораживают. В такие моменты действительно начинаешь жалеть, что ты не Ларра – сын орла, что не можешь расправить свои могущественные крылья и вспарить в лазурную высь закарпатского неба. Но ни один орел не ощутит того удовольствия, когда ты наконец залезаешь на Горган, а тебя уже ждут твои друзья, можно перекусить, отдохнуть, поболтать, к чему душа лежит и снова в путь! Это лето я не забуду!

Женя Т.: Як я люблю гори! І як я люблю друзів! І нема нічого кращого за друзів у горах 😀 Це найпрекрасніше, що стається влітку з нами – похід. Я люблю місити кашу палкою, люблю, коли Ярік і Ілля співають пісень, люблю, коли жарко і дує вітер, люблю кричати через весь наметовий табір і люблю прокидатися вранці з Олею, Машею і Савватєєвим 🙂

 

 

Advertisements

Join the conversation! 2 Comments

  1. Зоряне небо!!! мене воно теж підкорило

    Reply
  2. […] Бо друзі завжди відпочивають разом. Як це було минулого року […]

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized