Продовжуємо публікувати твори учасників конкурсу “Місто для бідних – це місто для всіх”. А Олеся Турчин – не просто учасник, а – переможець)). Тож двічі приємного читання!

375770_gorod_noch_yaponiya_zheleznaya_3006x2000_(www.GdeFon.ru)

Олеся Турчин. Вены дорог… Київ опісля (квітень, 11)

…Прийшла думка, що наші життя, наші долі творяться у потягах. Вони сходяться, переплітаються і врешті роз’їжджаються у різні сторони, до різних міст, світів. Може потім знову випадково перетинаються на випадкових павутинах, випадкових станціях випадкових шляхів. У потягах народжуються, живуть, помирають. Тут закохуються та розлучаються. Вони везуть до батьків, на випадкові зустрічі, до коханих. Вони творять та руйнують кар’єри, об’єднують та розлучають сім’ї. Дозволяють втекти та загубитись, а потім виринути нізвідки.

(…)

Вранці було трохи… лячно? Перші будинки, перші вулиці, люди. Я в’їздила до Києва уже фактично пост-майданівського. Який він? Чого чекати? Як реагувати?

За вікном виднілись квітуючі вишні, між якими загубились хатки-грибочки. В цю ідилію безпардонно увірвались бетонні потвори – київські “хмародери”. Мине кілька років – і не залишиться ні хаток-грибочків, ні вишень – настане

панування монстрів.

(…)

Київський вокзал не здивував. Таке відчуття, що Майдан абсолютно на нього не вплинув: натовпи поспішаючих приїжджо-від’їжджаючих, мобільні вітрини із “Київськими тортами”, а при вході до метро потрохи збирається традиційний натовп заробітчан. Останніх мені завжди було особливо жаль – щодня, в холод чи спеку, вони стоять тут з надією, що хтось таки найме їх на роботу, колись прийде свято і на їхню вулицю, колись і вони зможуть зажити нормально… Та з кожною годиною надії залишається все менше, поки не опускаються вечірні тіні і не приходить час шукати якогось прихистку аби завтра знову прийти на вже звичне місце. Це вже навіть не пошуки роботи, це – спосіб життя. Це – сучасний ринок рабів. Без работорговців, але з рабською покірністю на спинах.

 

Я повертаю в іншу сторону – у мене ще багато вільного часу, тому в метро я не поїду. Вуличні торговці ще тільки починаються розкладати свій крам, я швиденько їх оминаю і вже повільніше іду в сторону Ботанічного саду та університету. Київ уже прокинувся, але ще не розігнався до своєї звичної швидкості – можна пройтись пішки і вкрасти трохи спокою в столичного хаосу.

(…)

З-за рогу вже видно перші барикади. Кішки в душі шкрябають все сильніше. “Тримай себе в руках!” – лунає десь далеко в голові. Вперше з Майданом я зустрілась саме на цій барикаді. Я бачила романтичний Майдан листопада-грудня, бачила рішучість січня, бачила вогні лютого, але зараз…

Тротуари, де ранами видерта бруківка. Намети, в яких все ще живуть люди. Невеликі багаття з казанами, замість щедрої кухні під Жовтневим. Кияни, які, вправно маневруючи між авто, наметами та розібраною бруківкою, поспішають до офісів. Квіти, свічки, портрети… І так – торгаші, які тут же залюбки продадуть вам свічку чи гвоздику, аби ви гідно вшанували пам’ять загиблих!Я відвернулась і поглянула на Профспілки. Кішки в душі влаштували шабаш.

Хтось уже почав обговорювати який пам’ятник поставити Небесній сотні. А його не треба ставити! Його не треба створювати! Цей пам’ятник створила сама Доля! Он він – у кіптяві на стінах, в розбитих вікнах, у дусі тих людей, які навіки залишились там – у Профспілках. Залиште цю вічно-живу рану, як пам’ять не про смерть, а про народження! Про народження нових людей у вогнях майданних багать… у попелі Профспілок…

(…)

Так, потім була робота, була прогулянка Маріїнським, був Книжковий Арсенал, зустріч із улюбленою Забужко… Але те все залишилось десь на маргінесі свідомості. Вже їдучи у потязі, я все ще бачила Профспілки…

 

 

 

 

Advertisements

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized