“Листи з Майдану” Дарини Мізіної перемогли у нашому конкурсі “Місто для бідних – це місто для всіх”. Приємного читання!

 фото – Світлана Андріїшина

* * *

Дарина Мізіна. Листи з Майдану

Люба, я тут, на Майдані.

Ми співаєм пісень і танцюємо

Не треба зброї. Ліпше принеси фарб

Дівчата йдуть розмальовувати авта міліції 

 

Люба, я досі тут, на Майдані.

Чула про студентів?

Ні, не треба зброї. Ліпше малюй плакати

Ми йдемо мирною ходою єдності

 

Люба, я ще тут, на Майдані.

Ми гріємося біля ватри й чекаємо.

Не треба зброї. Навіщо маски?

Ліпше принеси чаю й канапок, і приходь сама

 

Люба, я тут, на Майдані.

Боїшся за мене? Не варто

У нас мирний мітинг, пам’ятаєш?

Набридло чекати? Ну,усе не змінюється в одну мить

 

Люба, я тут, на Майдані.

Не чуєш? У нас блокують зв’язок…

…не треба зброї… обійдемося…

Тільки принеси теплого одягу. Вони ллють воду

 

Люба, я тут, на Грушевського

Боїшся? Не варто. Нас тут багато

Не треба зброї, у нас бруківка

Бруківка і віра. За нами правда.

 

Люба, я ще тут, на Грушевського

Бачиш дим? Ми спалюємо неволю

Не треба зброї. Принеси ліпше свіжого повітря

Іди на Майдан, там потрібні жінки

 

Люба, я тут, на Інститутській.

Ми кидаємо бруківку й «коктейлі».

Не треба зброї. Вони ж теж люди…

Кажуть, вони втратили трьох

 

Люба, я досі тут, на Інститутській.

Не треба повітря. Не йди на Майдан.

Боїшся? Я теж. Але нас тут багато

За… нами… правда… Правда ж?

 

Люба, я ще тут, на Інститутській.

Кажуть, тут снайпери. Ми ходимо зигзагами

Боїшся? Не варто. Вимкни телевізор

Нас багато… За нами правда. Правда ж?

 

Люба, я тут, на Інститутській…

Вони почали стріляти. Ми втратили десятьох

Не треба слів. Неси зброю…

Неси зброю, люба. То вже не люди…

 

Люба, я навіть не знаю, де я

Ми тікаємо. У них снайпери.

Вони стріляють по всіх.

Ми втратили тридцятьох

 

Люба, я досі не знаю, де я.

Іди на Майдан, там потрібні жінки

Неси зброю. Це вже не мирний протест

Ми втратили сотню.

 

Люба, я тут, у лікарні.

Ми здаємо кров для постраждалих.

Їх сотні. Лишайся на Майдані.

Не плач… Уже не страшно.

 

Люба, я тут, на Майдані.

Ми ховаємо загиблих.

Кажуть, їх називають Небесною Сотнею.

Кажуть, вони тепер наші янголи-охоронці.

 

Люба, я тут, біля Верховної Ради

Ми з хлопцями слідкуємо, аби все було виконано

Ми руйнуємо систему. Нервуєшся? Не варто.

Нам уже не страшно.

 

Люба, я тут, удома

Забери від мене зброю. Я більше не хочу. Не можу.

Щаслива? Я теж. Сподіваюся, що надовго.

Знаєш, кажуть, ми тепер вільні …