Роздуми про простоту зі щоденника з Мозамбіку за 2012 рік

Якщо хочеш відкрити для себе цінність тиші, занурся в шум. А якщо хочеш пізнати цінність лагідного слова, занурся у самотність ввечері. Якщо хочеш пізнати цінність усмішки, витри сльози того, хто плаче. І якщо хочеш пізнати цінність обіймів, сильно притисни до себе, з усією твоєю лагідністю, дитину, у якої ніколи не було нікого, хто би про неї потурбувався: так ти трохи наповниш її безкінечну потребу в любові. 

Проводь багато часу з дітьми, і вони навчать тебе бути великим. І коли приносиш їм тарілку гарячої їжі, роби це з ніжністю, м’ягкістю і ласкою.

Вони зголоднілі перш за все за любов’ю. І коли вкладаєш їх спати, поцілуй їх на добраніч і вимкни світло, бажаючи їм солодких снів, у яких би здійснилися всі їхні мрії — хто заслуговує цього більше за них?

І коли тобі випаде годувати їх, роби це якомога веселіше! Імпровізуй, вдавай найбожевільнішого з блазнів, тільки щоб побачити, як вони усміхаються!

І якщо їм буде холодно і ти побачиш, що вони тремтять, без сумнівів віддай їм свою куртку. Вони точно потребують її більше ніж ти, і трохи тремтіння заради інших зігріє тобі серце. Африка навчила мене призупинятися над кожним жестом, над кожними обіймами, над кожною чудесною усмішкою, над кожним поглядом.

Бейра, Мозамбік — переосмислення щоденника за 10/08/2012

Автор – МікелєКарузо, Молодь за мир Італії. Переклад з італійської – Оля Макар. Фото – Fotografi per Cuore.

Оригінал тексту тут.