This slideshow requires JavaScript.

Сьогодні, 8-го березня, студенти і школярі прийшли до будинку пристарілих, щоб привітати бабусь. Нас було не багато, але цього було досить, аби створити святковий настрій жителям цього будинку. Ми сформувались у групки та пішли по поверхах. Шкода, що було лише двоє хлопців 😦 
Тож, ми почали заходити до кімнат та дарувати маленькі, але приємні подаруночки. У мене не вистачить слів, аби передати радощі жінок, яких ми вітали. Це були найщиріші емоції, адже, на жаль, крім нас, їх ніхто не привітав. Вони нам у відповідь побажали дуже багато хорошого та приємного. Також приємно було чути від них різні поради, адже у них великий досвід за плечима, і, я вважаю, потрібно до них прислухатися.
В цьому домі я завжди переживаю сильні емоції, які примушують мене задуматися над життєвими проблемами і цінностями; ще один раз згадати про своїх бабусю та дідуся, подзвонити їм та просто з ними поспілкуватися кілька хвилин.
Я хочу, аби більше людей приїжджали до цього будинку, пам’ятали про своїх близьких і ніколи їх не кидали.

Текст: Віталіна Ксенчук

Фото: Аня Іванова