Проповідь Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави Української Греко-Католицької Церкви,  на молитві Спільноти Святого Егідія у Римі

“В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Доброго вечора всім.

Коли я приходжу до цієї базиліки, коли молюсь з вами, я почуваю себе, наче вдома. Я вже став вашим братом. Пригадую, коли минулого разу ми приїхали молитися у вашій Спільноті, тоді ми поклали в базиліці Святого Варфоломія наш скарб — реліквії наших мучеників.

Але в той момент мені ніколи не спадало на думку, що ми матимемо нових мучеників, що насильство з’явиться на нашій землі.

Упродовж останніх трьох місяців Україна переживає, напевно, найбільш тяжкий момент у своїй історії. Люди нарешті повстали проти неправди, корупції, диктатури, проти деспотичного уряду, який у політичних цілях використав біль та кров того народу, якому повинен був служити.

Як ви добре знаєте, три місяці в Україні ми жили мирним протестом. Деякі казали, що українці вигадали новий спосіб протестувати: просто стояти на площі, не рухатися, і так стояло сотні тисяч людей, навіть коли температура знизилася до -29 градусів.

Але минулого тижня темрява огорнула Київ: снайпери холоднокровно вбили понад 100 людей. Людей, які допомагали іншим, які хотіли врятувати життя пораненим. Ці жертви справді пробудили країну.

Ми почули рішуче відкидання насильства. Всі Церкви в Україні сказали відкрито «ні» насильству. Минулої середи, четверга наші кафедральні собори в Києві, латинський, греко-католицький, стали операційними залами, де робили операції тим людям, яких неможливо було перевезти в інше місце.

Але ці дні страждання та сліз в дивовижний спосіб пробудили солідарність. Наші Церкви стали центрами людської та християнської солідарності, і саме завдяки цій одностайності ми змогли припинити насильство. Хтось говорить: наразі. Тому що ніхто не знає, як все, зрештою, закінчиться. Тому я прийшов до вас, щоб попросити про вашу солідарність.

Спільнота Святого Егідія відома у світі тим, що вміє молитися про мир. Я прошу вас, можливо, щодня молитися принаймні один раз «Отче наш» та «Радуйся, Маріє» за мир в Україні.

Але ви не лише молитеся, але й будуєте мир. У різних конфліктах у світі ваша Спільнота була справжнім посередником та будівельником миру. Також і в цьому конфлікті ми просимо вашої солідарності, вашої руки.

Я переконаний, що Господь поруч із тими, хто страждає. Перед тим, як відлетіти до Рима, я відвідав ці підпільні лікарні в центрі міста. Я зайшов також до лютеранської церкви, яка, власне, розташована поблизу президентської адміністрації, і там, в цій лютеранській церкві завжди перебувало щонайменше 10 поранених. Коли я хотів подякувати лютеранському пастирю, він сказав мені: «Ви не повинні дякувати, тому що ми зрозуміли, що там, на площі, й тут, у нас, присутній Христос в особі того, хто поранений і якого бачимо серед нас».

Христос – присутній, Він діє, саме Він — наша надія. Саме Він – наш мир, наше світло і саме Він насправді відкриває нам, разом з іншими, мирну можливість: лікувати рани. Не лише тілесні рани.

Насправді зараз є тисяча поранених. Деякі європейські країни, що межують з Україною, такі як Польща, Словаччина, Чехія, а також Литва, прийняли десятки поранених. Молоді люди, яким виповнилося по 20 років, втратили хто руку, хто око.

Ця можливість лікувати рани тілесні – важлива, але пораненими, в духовний спосіб, є також і душі. Ми повинні покласти край ненависті, злобі. Ми повинні лікувати все те, що перешкоджає побудові справжнього миру.

Нехай Христос, що є нашим миром, буде з усіма вами. Амінь”.