IMG_8892Це – Морріс. Йому 25 і він живе в Італії. Цього тижня він виступив зі своєю історією на зустрічі Молоді За Мир у Римі. Думаємо, це свідчення вразить всіх – воно допоможе нам краще розуміти емігрантів, краще розуміти Африку і увесь світ. Тисячі людей за останні роки загинули у дорозі з Африки до Європи, у пошуках надії та кращого життя. 

– Мене звати Морріс, я іворіанин, я африканець і я, як бачите, чорний. Але в першу чергу я людина, як і ви.

У Кот-д’Івуарі 10 років йшла війна, і через це я вирішив залишити свою країну. Я відправився в Буркіна-Фасо, потім – у Нігер, а далі потрібно було дістатися Лівії. Але як? Через пустелю. Ми йшли три дні пішки. Деякі не витримували.  Ми йшли і час від часу бачили праворуч і ліворуч себе мертві людські тіла – це були ті, хто не зміг пройти цей шлях. 

З Тріполі нам потрібно було дістатися Лампедузи, Італії. Люди, які перевозили емігрантів у Європі, набирали по 150 людей на невеликі старі човни – це ж неможливо! Ми знали, що ми ризикуємо життям, але іншого шляху не було. Я пройшов дві тисячі кілометрів, щоб дістатися туди, – і довелося погодитися на жахливі умови на човні.

Я не бачив своїх рідних уже чотири роки. Два роки тому мені подзвонили, що мій батько помер – я лежав у ліжку два дні і плакав.

На Лампедузі мені пощастило – я потрапив у центр Карітасу. Я люблю Італію і дуже їй вдячний – Бог посилає мені тут хороших людей. Але тут також дуже сильний расизм.

Коли я їду в автобусі, ніхто не сідає на місце поруч, навіть якщо автобус повний. Бо я – чорний. Але це Бог створив мене чорним, і я – Його творіння! Коли ти серед людей, які не бажають тобі добра, які ставляться до тебе вороже, уже від цього життя стає важчим.

Деякі кажуть мені: “Ого, Морріс, ти навіть вмієш користуватися комп’ютером!” Але що означає “навіть ти”? Якщо я чорний, значить, я нічого не вмію? Європейці думають, що вони нічого не можуть навчитися від африканців, і помиляються.

Я думаю, кожен має докласти зусиль, що зробити свою країну кращою, щоб поширювалось добро. Але потрібно спішити! Чи хтось з нас  уклав контракт з Богом, що житиме до ста років?! Так, ми ще молоді, але ми можемо зробити багато. І не можна зволікати – у нас немає контракту!

Advertisements

Join the conversation! 5 Comments

  1. Додам деякі думки від себе.
    Морріс лише на рік старший від мене. І мені моторошно думати про те, що він уже пережив. Ще більш моторошно – що він не виняток, його історія дуже навіть типова. Якоюсь мірою йому взагалі повезло – він перейшов пустелю і зміг потрапити на Лампедузу – йому вже пощастило більше, ніж тисячам іншим, які загинули по дорозі.
    І він пішов на такий ризик від безвиході – це варто підкреслити. Не те щоб йому подобалося ризикувати життям (адреналін і все таке)!
    І ще – він говорив, що багато молодих європейців завдяки опіці батьків і не здогадується, яке складне життя. І що треба бути готовим до труднощів. Я лиш додам, що багато молодих людей (нас тобто) теж і не здогадується, як тяжко живуть мільйони людей навколо. Зовсім поруч і трохи далі – наприклад, в Африці.

    Reply
  2. “Але це Бог створив мене чорним, і я – Його творіння! ” – молодець Морріс, головне не втрачати віри! Сьогодні в Штатах “чорний” президент. Ще тільки півтора століття тому сама тільки думка про таке могла б здатися неадекватною(( треба вірити, що колись сьогоднішнє ставлення до африканців теж буде вважатись божевільним… а ще краще буде підкріплювати свою віру справами 😉

    Reply
    • да, а ще колись люди і повірити не могли, що, наприклад, можна відмінити рабство. так що мріяти – зовсім не наївність 🙂

      Reply
  3. ми,європейці,неймовірно щасливі,що живемо в мирній країні,в якій нема ні війни ні переслідувань через віросповідання чи етнічне походження,і нам нема фактично на що нарікати,ми самі можемо збудувати своє майбутнє,усе у наших руках…а таких,як Моріс дійсно багато і їх можна вважати героями,вони наважились залишити свої домівки,сім ї у пошуках кращого,нового життя,знаючи на який ризик вони ідуть…із власного досвіду можу сказати,що африканці(а зустрічала і знаю я багатьох) набагато толерантніші та співчутливі,ніж європейці і вних дійсно є чому повчитись)) Pace 🙂

    Reply
  4. […] році майже 3,5 тисячі мігрантів загинули, намагаючись потрапити в Європу. Найсумнішу славу має італійський острів Лампедуза, […]

    Reply

Do you agree?

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

Category

Uncategorized

Tags

, , , , , ,